Чтение онлайн

А от на шкру треба вивести трохи бльше сенсорв, щоб мати краще уявлення про навколишнй свт. До мене щойно пдйшла людина, а я дзнався про присутнсть тльки коли на мене вже накинулися, добре, що не з ножем в руках. В подальшому я такого допускати не повинен, тому монторинг обстановки слд знову перевести в автоматичний режим, як було заплановано конструкторами костюму. Дал: вс види радарв, сонар, хмчний аналз та канали для руху наноботв - однозначно ставити. Враховуючи мсцев реал мен знадобиться якийсь механзм порятунку на випадок падння. Було б непогано органзувати соб яксь перемички мж руками ногами, аби мати можливсть хоча б якось керувати свом паднням. Хоча н, в одяз такий трюк здйснити не вдасться. Парашут - також не варант. А от щось схоже на гарпун... Н, навть не гарпун, а павутина - як у спайдермена! Сумнваюся, що мен вдасться повторити

його метальники за такий короткий промжок часу, але якщо я вже падатиму, то простше буде за щось вхопитися, нж потм гальмувати. В якост павутини використаю нановолокно, а у рол катапульти для гарпуна цлком згодиться... Н, для таких навантажень потрбен метал, але це буде надто помтно. Ну добре, залишу волокно соб замсть лебдки, поставлю питання в пошук по базах, а сам займуся бльш нагальними проблемами. продовжуючи тему комксв - негайно знову органзувати соб висувн леза, як у Росомахи. За увесь час мох пригод вони не раз мене виручали, а тут я й дос бгаю з голою дупою. Ось якраз на це пде бльша частина збраного металу, тльки треба його як слд укрпити. Скльки там ще матералу залишилося? Хм, ну можна ще взор соб в оч втулити, але ж тод я виглядатиму страшнше за термнатора. Доведеться робити ммкрю на поверхн ока, чого не могли соб дозволити навть конструктори. Втм, тод перед ними не стояла проблема естетичного вигляду. Все, нби нчого не забув, а якщо й забув, то матералу все одно уже не вистачить - ус залишки пдуть на мй рст. "Система, розпочати виконання проекту." Все ж яка це хороша штука - вльн нанти! З них можна лпити будь-що, за умови достатнього доступу до хнх програм. У мене такий доступ , тому в цьому план для мене обмежень не сну. Я можу створити навть другого Вона, хоча й доведеться потм дуже довго мучитися з програмуванням його мозку. диним обмеження зараз, це лише наявнсть достатньо клькост нанокаталзатора - унверсального будвельного матералу, з якого нанти можуть швидко клепати сво коп. Мого ж запасу зараз достатньо лише на забезпечення власного снування.

Якщо все буде добре, мене не забуватимуть годувати, то мсяцв через два-три CryNet завершить розгортання я зможу вже нормально зайнятися власним тюннгом. Зараз псля усх мох модифкацй в кишечнику залишилися лише тверд утворення, вивести як було б дуже бажано. Можна було б зараз, але поруч дама! До реч, а що там з дамою?

А дама уже пвгодити стараться мене розбурхати, не гребуючи навть забороненими прийомами. Переглянувши логи з сенсорв, я навть почав поважати цю жнку за впертсть. з кожною секундою перегляду ентузазм лякав мене все бльше. Такими темпами вона мен скоро в дупу залз... Ага, значить уже спробувала. Що дал? Навщо тоб пояс вд халату? Так, а от мордувати мй ЧСО перетягуванням зовсм не варто! А що ти там соб бормочеш? Та вона збираться лкувати мен мпотенцю! Ну гаразд: хотла реакцю - отримуй ерекцю! я не винен, що на нас зараз дивляться. Хе-хе!

– Мзайя!!!
– розрвав нчну тишу пронизливий крик з балкону.

– Ого! Кайя, а ти йому подобашся бльше!

– Що?

– Подивися, як вн на тебе пднявся!
– здаться я почув скрегт зубв з того боку клтки.

– Що ти тут забула?!

– Вн виглядав таким замерзлим, що я виршила його згрти.
– мило посмхнувшись, ця бестя вдала, нби збираться мене осдлати

– А ну злзай з нього!
– Кайя уврвалася в клтку й стусанами вивела голу сестру на балкон, псля чого повернулася за халатом, знову вивела замкнула двер.

Я довго слухав записував усе, що говорила ця рудоволоса, але майже нчого не розумв: настльки швидко й експресивно вона висловлювалася. Я навть не впевнений, що то були слова. вже точно не був впевнений, кого вона убиватиме першим: мене, чи свою так-звану сестру, яка на родичку зовсм не схожа? Головне, що вона забрала вд мене цю нмфоманку.

Ну нарешт, можна посидти спокйно зайнятися власними справ... Ну кому там знову ще не сидиться?! Оу, а це вже не мсцева жителька. Хвилинку, а куди це вона йде? Невже мене будуть визволяти? От халепа, я ж ще не готовий! Треба тягнути час...

***

Клацнув механзм замка, двер клтки вдчинилися. Хлопець, який до цього н на що не реагував, рзко вдкрив оч й подивився на зеленоволосу двчину.

– Який же ти простак, Кейнс.
– у вдповдь, пдлток мовчки скинув з себе ковдру й обережно склав на пдлоз.
– Виходь. З тобою хочуть поговорити.

Доул незадоволено дивилася, як вн склада покривало йде до виходу,

але перш нж пройти дал - повертаться, без особливих зусиль вирива один з прутв клтки вдкушу вд нього шматок, наче вд хлбини. Доул помтила, що матерал, з якого зроблена клтка, бльше нагадував сир, незрозумло було, як вона ще пд свою вагою не розсипалася, коли навть пдлток легко мг зламати. А хлопець не безнадйний - видно, що сам готувався до втеч. От тльки навщо гризти залзяку?

Вхопившись за ледь помтну волоснь, що проходила поруч з балконом, Доул легко зсковзнула вниз незабаром пднялася за свом пасажиром на транспорт. Чорний лицар, яким вона керувала, бльше нагадував одного з древнх образв духа смерт: кстлявий силует з чорним подертим плащем за спиною та довгою кривою косою в руках. Взявши хлопця на руку, Доул на мить вимкнула режим ширяння, рзко скинувши висоту, псля чого вирвнялася й взяла курс на базу.

Доул спостергала за пасажиром все бльше хмурилася. Схоже дя тих препаратв, як йому давали перед операцю скнчилася, тому що вн аж няк не нагадував того розгубленого й переляканого хлопчиська, який вивалився з порталу. Бльше того - йому було абсолютно все одно, яким чином його транспортують. Вн навть мав зухвалсть всстися прямо в долон лицаря, нби збираючись поспати! Доул навть спробувала труснути рукою, щоб вн не розслаблявся, але хлопець сидв там як приклений навть оч не розплющив!

'Такий ти мен подобашся значно бльше', - подумала двчина, набираючи максимальну швидксть. й подобалося лтати вноч, коли лише повний мсяць вказу, куди й слд летти. Вона як нхто нший розумла, наскльки захопливим може бути свобода польоту! справа тут зовсм не у могутност небесного лицаря, яку навть не було куди застосувати. Справа у вдчуттях, як дарувало нчне небо. нколи й навть здавалося, що сама енергя в повтр ста якоюсь свжшою, чистшою... Вона нколи не могла описати це словами. Шкода лишень, що сьогодншнй полт й довелося перервати, виконуючи прохання одного сноба. Он-де вн, стоть на палуб, очкуючи на доставку пасажира.

Щойно вона приземлилася, зсадила хлопця з руки, як того одразу ж взяли пд руки й повели до начальства. А той вв себе так, нби на прогулянку вийшов, дожовував залишки прихоплено з собою залзяки. Вн що, нчого не розум?! Схоже, що н. Тим грше для нього. Покинувши свого лицаря Доул навть не стала дивитися на продовження ц зустрч, уже знаючи, що станеться з цим невдахою. Дставши недочитану ранше книгу, вона вдправилася на нс корабля, щоб й там нхто не заважав, однак уважно слухала усе, що вдбуваться навколо.

– Я б ще зрозумв, якби ти просто не вбив Лашуру. Але ти дозволив м упймати себе! Невже було так складно виконати навть найпростший наказ?! Обшукайте його!

– Хай!
– гаркнули охоронц, одразу ж обввши хлопця детекторами незабаром знайшли шуканий предмет - маленька магчна печатка свтилася на внутршньому боц його майки.
– Тут жучок!

Що?! Як це могло статися?! Вона ж ум шукати так штучки, сама не раз х ставила! Тут лише два варанти: або жучок ставив справжнй майстер сво справи, який просто не мг випадково там з'явитися, або хлопець сам якимось чином його приховав. кожен з цих варантв обцяв цкаве продовження гри... Вона ма це побачити!

– Як очкувалося. Що вона тоб обцяла? Що викона будь-яке тво бажання? Чи може вона теж обцяла тебе повернути назад у свй свт? Чи ти сподвався, що цим займемося ми? Так от я тебе розчарую - це все маячня! Ти був нам потрбен лише щоб прибрати Лашуру!

– Чого розпинашся?
– раптом у повнй тиш пролунав абсолютно нший, незнайомий, трохи хриплуватий голос хлопця з жахливим акцентом, якого ранше не було.
– Виршив просвтити перед смертю?

– Це ж треба - сам допетрав!
– вигукнув Безликий, схрестивши руки на грудях, але Доул майже фзично вдчувала його нервознсть.

– Мужик, ти дот?
– вдповддю став дзвн вийнятих мечв охорони, а хлопець тльки сумно прикрив обличчя рукою.
– Це було риторичне питання.

– За свою зухвалсть ти помр...

Вихопивши меч, Безликий тльки-тльки починав свй рух у бк приреченого хлопця, але не встиг навть завершити фразу, як той уже опинився поруч вд здавалося б легкого замаху ногою Безликого просто знесло. Така ж доля спткала й усх нших, хто кинувся на допомогу начальству. Кейнс не був перебрливий у методах калчення використовував будь-який прийом свого ворога проти нього самого. В якийсь момент Долл навть здалося, що його лкт вигнулися в нший бк. Дивно, як такого бйця змогли взяти живцем? Може вн тод сам здався? Може вн дйсно працю на мперю Шатерей?