Чтение онлайн

Але ще раз подивившись на хворого, який повернув в бк одне око, вона подумала, що ще не все втрачено. Вставши, вона пдйшла ближче й стала чекати, доки той повернеться до норми. Процес був тривалий, наче хлопець заново вчиться користуватися свом тлом. Спершу вн робив це з очима, потм спробував крутити головою, смикав кнцвками, а пд кнець все ж зумв пднятися на ноги.

– Нарешт отямився.
– буркнула Кайя, в цей момент простирадло остаточно зсковзнуло з хлопця.
– А ну прикрийся! Збочинець!

– ...
– хлопець мовчки встав на ноги, озирнувся втупився в Кайю, начисто прогнорувавши зауваження.

– А тепер я хочу почути вдповдь: хто тебе

послав?

– ...

– Так будеш грати в мовчанку? Сподвашся, що тво дружки тебе врятують? Тебе використали викинули, бовдур. лише я виршуватиму, що з тобою буде дал.

– ...

– Не хочеш говорити? Нехай буде так. Мж ншим у твому мовчанн й плюс: якщо ляпнеш комусь, що був в палац Лашури - тебе одразу ж стратять.

– ...
– так само беземоцйно промовчав хлопець пдйшов до дверей клтки, взявшись за рештку.

Кайя в цей момент напружилася, але чужинець не став бльше нчого робити, продовжуючи дивитися одним оком двчину, в той час як нше продовжувало крутитися на вс боки. Виршивши будь-що вибити з нього хоча б якусь емоцю, Кайя пдйшла до стни й натиснула один з важелв. Т ж мит одна з стн випала назовн утворивши свордний балкон. Клтка пднялася над пдлогою пдвшена на кнц довго стрли вихала назовн, повиснувши над безоднею. Але на хлопця це не справило жодного враження. Вн так стояв бля дверей, похитуючись разом з клткою, навть не клпнув. Хмикнувши, Кайя вийшла за каземату, вдправившись на службу - обов'язки охоронця королеви з не нхто не знмав.

Сама ж королева в цей час якраз наближалася до оглядового майданчика, на якому стовпилися мало не ус двчата, бажаючи подивитися на голого хлопця. Притягнули навть Ханл, щоб вона вдрегулювала м пдзорну трубу.

– Що тут вдбуваться?

– Ой, лед Майя!
– синхронно пдстрибнули присутн, й одразу ж розбглися у свох справах.

– Мс Ханл, залишться на хвилину.
– догнав двчинку у дверях голос лтньо дами.

– Слухаю, лед Майя. Ой, Ваша величнсть!
– лише тепер вона звернула увагу на останню присутню.
– Пробачте мене, я Вас не помтила.

– Нчого. Я якраз шукала тебе. Щось дзналася про Блого?

– Похвалитися нчим.
– зтхнула двчинка.
– Ус детал стандартн, схвален церквою. Модифкацй також не знайшлося...

– Тобто вся його сила лише в плот?
– констатувала королева, поглядаючи на клтку, що виднлася з майже протилежного кнця острову.

– Еге ж. Добре що вн утк. Я б не хотла ще раз з ним зустртися. Знате Ваша Величнсть, двчата розпускають слухи, що цей хлопець той плот...

– Якого спецально виставили вам на показ.
– закнчила за не червона наче буряк Лашура, вдрвавшись вд окуляру труби.

– Так, я теж вважаю, що це дурня. Скорш за все вн звичайни шпигун. Але ж погодьтеся, що вн такий симпатичний... Симпатичний же?

– Мс Ханл! Як ви розмовляте з Величнстю?!
– обурилася поведнкою механчки лед Майя.

– Нчого.
– заспокола королева, знову повернувшись до двчинки.
– Принаймн ще можна зрозумти, на вдмну вд декого... О, Кайя, ти якраз вчасно! Вдалося щось витягнути з нього?

– Нчого. Вда, що не зна мови.

– Погано. скльки ще триватиме ремонт?

– Ну, старого лицаря ще можна вдновити, якщо використати частини з ншого. А от тоб, Кайя, доведеться шукати нового коника.

– Зрозумло. Значить у нас зараз два боздатних лицаря.

– Два? Що Ви мате на уваз?
– закрутила головою Кайя, нчого не розумючи.
– Що за другий лицар?

– Ой, зовсм забула тоб сказати, Кайя. ди в ангар зустрчати нашу гостю - вона скоро

ма прилетти. А ти, Ханл, покажи мен ту штуку, що так налякала Синього.

– Так Ваша Величносте!

Залишившись сама на майданчику, Кайя пдйшла до труби й просто з цкавост зазирнула туди, псля чого одразу ж вдскочила, наче ошпарена - хлопець так стояв у тй же поз, що вона його залишила, в трубу було дуже добре видно... Скрутивши об'ктив, щоб бльше нхто не дивився на це неподобство, Кайя побгла в ангар - зустрчати тамниче пдкрплення. Деяк здогади у не вже були, але остаточно х пдкрпив вигляд фолетового лицаря з пишною гривою, що залетв у галерею й поставивши велику рушницю в прамду елегантно прнув у кокон яйця. На пам'ят так себе могла вести тльки...

– Сестра?!
– Кайя навть вдступила назад, коли в бк з кокона вистрибнула молода жнка з завитим у два пишн хвости фолетовим волоссям - в тон лицарю.
– Що ти тут забула?!

– То ось як ти зустрчаш тих, хто прийшов у справах?
– оманливо ласкаво звернулася до сво родички гостя, з хижою посмшкою наближаючись до вдступаючо двчини.

– Вчителям Свято земл неналежить втручатися у державн справи.

– Належить, коли це стосуться мох найгрших учениць.
– задоволено тискаючи у мцних обймах нарешт спйману уткачку.
– Ну показуй, що ти тут накола, поки мене не було.

– Ох, ну й послав же Сейку сестру.
– буркнула Кайя, ледве звльнившись з з полону.

Сестру звали Мзайя, бльшо за не нахабниц на свт, на думку Кай, було не знайти. Подавши безсоромниц, яка так бгала за нею у мокрому купальнику плаття, двчина повела на той-самий майданчик. Поки Мза гралася з трубою, безуспшно намагаючись налаштувати, Кайя описувала й ситуацю.

– Значить замсть плота ви спймали якогось хлопчиська?
– рончно подивилася на молодшу сестру жнка, в черговий раз прикладаючись до окуляра.

– Так. Напевно це теж був вдволкаючий маневр.

– Дивно. Майстри такого рвня завжди були у центр уваги. Я подивлюся в архвах, хто з наших випускниць могла досягнути подбних результатв, але щось мен пдказу, що там нчого подбного не... Що?! Що це вн робить?!

– Що?! А ну пусти!
– Кайя вдштовхнула сестру в сторону припала до окуляра, аби у найменших деталях роздивитися...
– Ах ти ж поганка!

– Ха-ха, купилася!
– Мзайя взялася штурхати сестру, яка вже була пд стать свого волосся.
– Ти а н трохи не змнилась.

– Ти теж.

– Ох, здаться я знаю, чому вн мовчить. Ти його налякала, як усх свох попереднх залицяльникв, так?

– Вдстань!

***

День пройшов спокйно, якщо не брати до уваги легку застуду, яку я пдхопив стоячи голяка пд вдкритим небом. Якби я не сидв всередин тла - подумав би, що у парубка СНД. Його мунтет був фактично убитий, а кишечник не постачав навть половини необхдних мен елементв. Усе доводилося робити самому.

Але для повноцнного розмноження наноботв були потрбн деяк метали, тому я був змушений стояти, вчепившись в рештку, видляючи з не залзо та деяк нш сполуки з фарби на поверхн. Проблем з енергю у мене, завдяки технологям цефв, тепер не було, тому я перетворював у тепло, уникаючи переохолодження тла. Всього за клька годин мен вдалося вдвч збльшити свою масу, порвняно з попереднми днями. Але для нормального росту потрбне було харчування, яке в клтц дстати було вельми складно. Я мг би розщеплювати деревину з пдлоги, але можливий результат абсолютно не виправдову засоби. Хба що мен доведеться вибиратися назовн.