Чтение онлайн

Поступово наступив вечр. Не зважаючи на холод я не спшив одягатися у подан мен реч, оскльки на поверхн шкри зараз знаходилася третина мого об'му, збираючи з атмосфери потрбн матерали, а нша третина робила те ж саме у легенях, поступово змнюючи хню структуру. Повнстю вдмовлятися вд органчно частини тла я не збирався, оскльки перший же ЕМ стане мом кнцем у цьому свт, але саме розширення власних можливостей було зараз диним козирем проти мсцевих.

Все йшло нормально, доки двер каземату не вдчинилися на балкон не вийшов якийсь чоловк. На вигляд звичайний молодий джентльмен, якими х зображували на меж 18-19 столть, навть вбрання трохи схоже, от тльки було у ньому щось дивне. Вкотре страждаючи вд вдсутност таких звичних корисних сенсорв, я спробував описати його словами. Високий, стрункий, обличчя трохи витончене - майже аристократичне, довге свтле

волосся. На думку спадало лише одне визначення: священик. Саме такий стереотип найкраще накладався на його поведнку. Незнайомець прийшов не з пустими руками, а принс кошик з жею: хлбина та клька незнайомих овочв - саме те, що потрбно молодому здоровому органзму.

– Пригощайся.
– сказав вн, поклавши кошик на край балкону бля дверей.
– Ти напевно голодний.

можна було б прийняти подарунок, але спостергаючи за незнайомцем я зовсм забув одну важливу рч - я тепер диний власник тла, тому мав би якось зреагувати на його появу, а я ж так стояв, наче статуя, за цлий день навть не клпнувши. Крм того я зовсм не працював над голосовим апаратом. Ну як йому тепер вдповдати?

– Мовчиш увесь цей час... Може хоч м'я сво назвеш? Мене звати Улайт.

– Пах.. Пгак...

Вокабулятора в мене поки нема, живою горлянкою я ще н разу не користувався, а представитися треба вже зараз. Що робити? Доведеться ти на жертви: це тло уже представлялося свом менем, хоча я цього ще не мг чути, а значить рухи голосових зв'язок уже записан. Так, десь воно було тут...

– Масаке Кейнс.

Ну й м'ячко! Треба термново придумати соб якесь прзвисько. Може Кейнс скоротити на Кей? Точно - буду як люди в чорному!

– Масаке Кейнс?
– мстер Улайт нарешт вимовив незвичне м'я.

– Кей.
– поправив я його.

– Невже ти... Н, такого не може бути. Ну, не соромся. Смачного.
– побадав вн, вийшов.

– Уг... Ум... Кей. Грррр...

Н, поки не налаштую вс системи - говорити марно. Ну нехай: мова може й почекати, а от слух треба пдсилити. швидко. Швидше! Ще швидше! Нарешт вс приготування завершен, я почув недалеку розмову.

– Неймоврно лорд Улайт! Ви так швидко дзналися його м'я!

– А я теж хотла так зробити.
– зауважив новий голос.

– Кейнс значить. А вн дйсно один з тих убивць?

– Навть якщо й так, то все одно шкода його на холод тримати.

– Коли вн супиться, то ста такий милий...

– на коору схожий.

– Мен сумно про це говорити, але замах на життя королеви - дуже серйозний злочин.

– Ви говорите так, нби я якийсь демон.
– обзвалася вищезгадана королева.

Хрусь! Ой, здаться я трохи перестарався, коли адаптовував кишечник до екстремальних умов: програма сприйняла кошик як один з пдходящих для переробки об'ктв, я зараз з апетитом жував частину ручки. Н, так дло не пде: вимикамо ус фонов програми, що вдповдають за моторику, знову звикамо працювати власними кнцвками. Готово, можна виплюнути шматок деревини... Хм, а у них смачн кошики. Стоп, а чому це вони ус на мене так витршилися з коридору? Не звикли бачити ствну деревину? Ну нехай дивляться: моя клтка - мо правила. Принаймн тепер можна спокйно подумати над свом майбутнм.

Чого я хочу в цьому новому житт? Значить в планах: зробити нормальне тло, вдновити сво можливост, головне - розбратися з архвами цефв! Ну а паралельно можна в новому свт освотися. Побути трохи звичайною людиною? В принцип можна, тим бльше, що я вже давно освов камуфляж на достатньому для ммкр живих об'ктв рвн. Але жити рядовим смертним - не для мене! Я вже бачив, що трапляться з людьми, котр живуть як ус. Хоча й привертати увагу не дуже хочеться. в жодному раз не показувати свй стиний вигляд - нехай буде для них сюрприз! Треба лише подбати, щоб мене не прибили до моменту повно готовност усх систем. Звсно вбити мене завжди було надзвичайно складно, але я ж не хочу позбутися свого органчного тла? Треба думати...

Хрум-хрум, ось нема кошика, а органзм реципнта поповнився ще деякою клькстю необхдних речовин. Нехай х небагато, але для мнмального функцоналу ма вистачити. Коли з харчем було покнчено, я згорнув бльшсть систем на поверхн тла, залишивши лише деяк сенсори подумав, що пора уже б одягтися, щоб не витрачати свою енергю даремно.

Але довго сидти без дла мен не дали, незабаром ця шумна компаня двчат заставила увесь балкон такими кошиками. Н, я звсно вдячний за такий прояв доброти, але ж у мене шлунок ще не настльки резиновий, аби усе це вмстити. Щоб переробити усе це в найкоротший час, мен доведеться

усх х засяти наноботами у прямому сенс перетворити на гнй, як це роблять цефи. В цьому вдношенн краще пдйшов би хба що грунт. очолювала цей парад доброти - хто б подумав - сама королева! Навть не врилося, що така маленька двчинка уже ма право виршувати долю держави. Вийшовши вперед, вона дочекалася, доки вс нш також викладуть сво подарунки, почала свою промову.

– Значить так: ти для нас не бльше нж цнний свдок... Хм... якщо з тобою щось станеться, у нас будуть велик непримност.

– Непримност?

– Як ще непримност?
– почувся шепт у не за спиною.

– Байдуже! Сиди тут не кажи Кай, хто тоб усе це принс, бо вона абсолютно байдужа, не зрозум... Ой!
– ага, вона теж почула кроки.
– Кайя, я думала ти вже пшла вдпочивати.

Смикнувши ще один важль, рудоволоса вдкинула вниз край балкону, позбавивши мене такого цнного джерела корисних елементв. Цлу купу ресурсв викинула в пррву! Н, я на не не образився, але мен шкода втрачених матералв. Дуже шкода. Так шкода, що я починаю злитися. моя мкроскопчна форма снування цьому а н трохи не заважа. Хоча хвилинку, що це вона принесла? Ковдра та яблуко? Хм, теж варант. Ну добре, я вже на не зовсм не серджусь. Ох, дожився: за якесь яблуко змнюю свою думку про людину... Та його мен вистачить хвилини на дв-три! Якби не мй тепершнй стан, я б сприйняв це за знущання а так - доводиться обходитися неможливим мнмумом.

Зам'явши конфлкт, жнки покинули каземат, знову залишивши мене наодинц з втром. Сподваюся вдвдини на сьогодн закнчилися мене бльше нхто не буде тривожити хоча б клька годин. пора уже добувати метали, бо без нормально арматури ус мо можливост нчого не варт. Так, рештку на вход я вже перетравив, тому час переходити на нш частини клтки. Тльки треба все робити обережно, щоб дно пд свою вагою не вдвалилося разом з мною. довести нарешт мовний апарат до повного функцоналу, бо так буду мекати. Стоп, а чому я не мг вимовити н слова хньою мовою, в той час як цей пацан ус два дн усх чудово розумв? Ага, то ось у чому справа - мсцева мова збрною вд японсько, з невеликими додатками вд китайсько та англйсько. А в мене нтерактивний перекладач входить в базов можливост костюму, тому я й не помтив рзниц. От тльки вдмнност у вимов надто суттв, доки перекладач не адаптуться, мен доведеться говорити фразами по два-три слова, щоб мене бодай трохи розумли.

Хвилинку, а чи не потрапив я у якусь анмешку?! Цлком можливо, тим бльше що у поведнц мсцевих дуже добре проглядаються елементи японсько культури: ус хн мена, суфкси, церемонал... На цьому й доведеться будувати усю свою подальшу стратегю виживання. От тльки тутешн люди не дуже схож на мальованих персонажв окрм т маленько детал, що я й дос не бачив жодно негарно людини. У порвнянн з попереднми двома свтами, тут навть тлесн вади виглядали якось... Гармонйно, чи що? Значить ставимо галочку навпроти анме, а через надмрну кльксть роботв та самок поблизу - пдкреслюмо варанти хентай та меха. Гарем? Не найгрший з можливих сценарв, але у мене нша спецальнсть... Значить доведеться ще й швидко вдновлювати ус сво сенсорн можливост, поки мене тут не заздили до смерт. Ой! Ну от - наврочив. Подумавши, що я мцно сплю, до мене в клтку пробралася та новенька з фолетовим волоссям. мене дуже турбувало вбрання, яке щойно опинилося на пдлоз. Н, мене зараз не можна вдволкати! Мен ж через тебе звалтування зараз припишуть! Ну правильно - влаштовуться збоку й одразу ж лзе рукою мен в штани. Вдйди! Стоп, а мен яке до цього дло? Аби роботу систем не порушила.

Так, вдмикаю тактильн вдчуття беруся до справи. В першу чергу мен треба захистити внутршн органи. Це можна зробити клькома шляхами, але оскльки мен зараз потрбна швидксть, то я обираю варант з дублюванням тканин, витрачаючи лише конструкцйн наноботи, головним завданням яких робота з складними сполуками. х в кишечнику якраз збралося достатньо для мнмального апгрейду тла: в серйознй сутичц не допоможе, але вд хулганв вдмахаюся легко. Виводимо готов конструкцйн наноботи з кишечника через кров женемо х по всьому тлу. Особливу увагу зосереджумо на м'язах, скелети та шкр. якщо укрпити шкру я ще нормально не можу, то накачати мускули потрбно вже зараз. Паралельно вирвнюю та модифкую суглоби, щоб вони витримували бльше навантаження. За минулий день я вже встиг достатньо укрпити металом скелет, тому проблеми з силовими вправами на деякий час буду вважати виршеними. Проблем з енергю для ботв поки що не виникало, але бо-реактор замсть частини кишечнику соб поставлю - про всяк випадок.