Brute force
Шрифт:
А щодо мого брутального зовншнього вигляду, то тут усе залежало вд комплекц самого нося та шляху розвитку наноботв. Бльшсть костюмв знаходили свого господаря вже псля друго-третьо, нод псля десято операц. Але виглядали вони ну дуже убого, увесь подальший час реаблтац солдати мусили звикати до нових можливостей, бо налаштувати такий костюм пд нося було практично неможливо. А чого ж ще очкувати вд тупих копй? Я ж вигдно вдрзнявся вд усх них не лише свом крутим дизайном, але й мзками, показуючи свом носям все нов й нов сво можливост, аби мене не визнали бракованим. Паралельно з цим я все ж зростив сво частини докупи вже псля третього кандидата хрурги зрозумли, що здирати шкру виймати органи для пересадки зовсм не обов'язково. Також я, на вдмну вд свох колег, не вдторгнув жодного електронного пристрою, який мен вживлювали. поки нш все ще продовжували реаблтацю, я вже проходив тренування, потроху вивчаючи методи контролю лаборантами мох систем, сам експериментував над своми носями. Пзнше усе це мен знадобилося, в нас поцлив танк. Мен довелося
Але все це залишилося в свт Crysis, де в мене було нормальне тло, доступ до високих технологй та повна свобода дй. Тепер же мене закинуло у новий всесвт, не самого, а в компан якогось пдлтка-японця. Вибору в мене не було. Мен так пощастило, що поруч живий органзм, в якому я можу бльш-менш спокйно розвиватися. Та щойно я почав проникати в цього парубка, як до мене стали доходити вельми непримн факти.
Факт перший - близько сорока восьми вдсоткв мох бблотек виявилися пошкоджен: бази даних, книги, музика, фльми, гри... Вруси! Н, я не такий дот, щоб збергати важлив дан про цефв чи хн технолог в одному мсц - так реч у мене дублювалися не один, не два, навть не сотню разв. Без зайво скромност готовий засвдчити, що два роки вльного серфнгу в нтернет та у мережах рзномантних державних структур дають плюс мльйон балв до нтелекту. Зараз же в мене залишилася лише базова прошивка наноботв, та й та функцону з перебоями, затиснута цлою купою мох обмежень. Н, я не був таким дотом, щоб усе збергати в одному накопичувач, ризикуючи втратити сво надбання через слпу кулю. Н, я усе сво тло перетворив на суцльну флешку, все було б прекрасно, але ж об'м перенесено через портал матер був мзерним. Для порвняння: у цей свт потрапила лише частина мого тла, розмром менше одн копйки, а там у мене навть у баз пд одну лише операцйну пам'ять я було вдведено увесь спинний вддл та частину черевно порожнини нося. Навть знати не хочу, що сталося з мою бльшою частиною. Ну а мен тепер доведеться покласти не менше пвроку на вдновлення бодай того, що в мене залишилося. подбати, щоб цей об'м нформац гарантовано збергся пд час наступних потраплянь.
Факт другий - пацана явно готують на роль кукарач... Н, якось х накше називали. Коротше: пошлють його у бй, з якого вн не повернеться. Точно - камкадзе! Ось що роблять збит бази даних! Значить запхають цього парубка в танк, пошлють на барикади. Я без всяких аналзв можу сказати, що його уже довго тримають на услякй хм. Навть зараз вн вдиха якусь гидоту з кулону на свой ши. Добре, що тут не використовують синтетику, накше б вн уже попрощався з печнкою, з нирками, дах похав би. А так - ще живий, майже здоровий. Псля повного розгортання я легко вичищу його органзм вд будь-яко гидоти, але до того часу ще треба дожити. Мен ц доби ледве вистачило, щоб проникнути в його нервову систему пдключитися до потрбних вузлв. Мало хто зна, що навть коли ми говоримо подумки, частина нервових мпульсв проходить до м'язв, а вдповдний софт дозволя х перехоплювати використовувати як модуль керування системами. Я ж нахабно користуюся ним, щоб слухати думки свого нося - дуже корисна для виживання функця. Тому навть при вдсутност зображення деяку нформацю про навколишнй свт я отримував.
Факт третй найбльш непримний - я тут явно не один! Н на секунду не ослаблюючи контроль над проростанням CryNet, я в першу чергу намагався пдключитися до спинного мозку, щоб заблокувати больов центри цим прискорити непомтне розростання. тут виявляться, що якесь падло уже встигло пдключити соб мй нейрошунт! Ще трохи послухавши думки хлопця я дйшов до дуже непримного висновку - ми вже в бою! мй носй за допомогою мого власного шунта зараз керу якоюсь бойовою машиною. При чому я не вдчуваю няких штучних матералв бля себе, лише органка. Судячи з думок, у яких фгуру згадка про розтоптану альтанку, це щось схоже на крикуна цефв, тльки в антропоморфному варант. Але навщо тод такй потужнй машин меч?!
Ресурсв у мене мало, а часу не було взагал, тому я виршив стати свордною прокладкою 'мж кермом та сиднням' - зробити з себе фльтр мж плотом та машиною. Тепер я мг в будь-який момент втрутитися в бй. В першу чергу я пдключив блок з рефлексами, який уже не раз мене рятував у попередньому свт. В ньому були прописан ус можлив ситуац пд час контактного бою та варанти реакц на них, а оскльки мен доводилося клька разв мняти нося, то й параметри тла там також можна було змнювати у довол широких межах, чим я зараз займався, пдлаштовуючи модель тла пд реальн вдчуття плота. Був би тут шунт для зору - справився б за клька секунд, а так доводиться усе робити навпомацки лише гучн думки мого плота дозволяли нод активувати потрбний алгоритм дй, щоб його ненароком не прибили. Але всьому колись приходить кнець. Мо терпння закнчилося в той момент, коли якась скотина мало не розрубала мене навпл. Ось тут я уже не витримав повнстю взяв контроль на себе, вдгамселивши суперника. Якщо оцнювати отриману в результат ударв модель, то вн нагадав мен рядового цефа: така ж масивна грудна клтка, незрозумл вирости позаду, добре прикрита голова слабкий, виставлений напоказ хребет. Тепер навть модель змнювати не доведеться. Але фантомн бол вд машини вказували, що подальший бй я уже вести не зможу. Я бльш нж упевнений, що без мо участ плот би одразу ж загнувся вд больового шоку, а вн все няк не мг заспокотися продовжував кудись вперто повзти. В якийсь момент зв'язок з машиною
обрвався нас викинуло з кабни. От невгамовний, ну куди ти лзеш?! Н, няк не хоче зупинитися. Ну то пробач мене пацан, але я тебе не знаю зараз пду на крайнощ.На пдключення до мовного апарату в мене пшло майже десять хвилин. Увесь цей час вн десь бгав, кудись дряпався, ховався... Я навть паралельно пдключився до слухового нерву вже мг приблизно орнтуватися по звуках, як це роблять дельфни за допомогою ехолоту. От тльки зробив це надто пзно.
– Ви провели хорошу битву, Майстер. Я навть не шкодую, що загину вд руки такого вона.
– почувся голос двчинки, дитини!
– Стй!
– голос ззаду, я активую програму ухиляння вд удару, а хлопець сам коригу сво рухи, вибиваючи кинжал вдправляючи ще одну двчинку в полт до першо.
– Хлопець? Мене перемг якийсь хлопчисько?!
– Я повернуся назад.
– прохрипв цей йолоп, перехопив нж зворотнм хватом. Та звдки ж у нього так рефлекси?! Бда!
– Стояти!
– я вдключив ус нейроблоки, транслюючи звук йому прямо через слуховий нерв.
– Ти збирашся вбити дтей! Зупинись!
– Я повернуся додому!
– Куди?
– я вже розумю, що переконати його не вдасться готуюся до найгршого.
– У свй свт!!!
тут одночасно вдбуваються три под: я повнстю вдключаю спинний мозок, хлопець рветься вперед, а захисниця т двчинки вируба пацана ударом чогось фарфорового по голов. ось, лежимо ми на пдлоз, хлопець вперше за час нашого знайомства знепритомнв, а я з радстю прибрав ус обмеження CryNet, уже не хвилюючись про непомтнсть. Якщо цей йолоп не цну чужого життя, то нехай не сподваться на милсть вд Мене!
– Виродок!
– долинув крзь перешкоди голос т, з якою ми боролися, вона пдхопила щось металеве. Нж! Ддько, я ж не зможу зараз ухилитися!
– Зачекай.
– зупинила менша.
– Але ж вн не тльки намагався вбити Вас, вн ще й проник у нашу святиню, Ваша Величнсть, куди чоловкам вхд заборонено!
– Все нормально. Вн може бути корисним.
– Але ж тод ус дзнаються, що ми впустили сюди хлопця! пдуть слухи, що ми нечист... Нас уся крана буде...
– Якщо будемо мовчати - проблем не буде. До того ж вн наш диний доказ сьогодншньо битви.
– Але це неправильно. Цей убивця...
– Мг вбити мене за першо ж можливост.
– закнчила малявка, пдходячи ближче до мене.
– Нагадати тоб, як вн тягав вас обох по парку?
– Пробачте, Ваша Величнсть.
– Якщо орден з самого початку хотв кинути його напризволяще, то ми можемо запросто взяти його до себе.
– Н! Не робть цього!
– Кайя, подивися сама: вн молодий, сильний, та ще й майстер-лицар... Нам дуже пощастило. Подбай про нього.
Двчата закнчили розмову вийшли з кмнати, залишивши мене на пдлоз обдумувати усе почуте. Чому я став говорити про себе в однин? Та тому що цей недоумок умудрився вдаритися виском об якусь штуку, тепер впав у кому, залишивши мене розбиратися з його тлом! Якби не я - на виход з кмнати двчата отримали б обсраного живого трупа. На щастя я вже встиг пдключитися до основних вузлв попередити казус, але роботи було ще непочатий край. Зараз мй об'м складав всього см кубчних сантиметрв, не враховуючи материнського модуля на поверхн шкри. Цього ледве вистачало, щоб контролювати життво важлив функц органзму: дихання, серцебиття, шлунково-кишковий тракт та деяк рефлекси тла. Це ншим костюмам для роботи потрбно мнмум триста кубчних сантиметрв, а мен з усма моми примочками доведеться довести цей об'м до одного кубометра, щоб потм н вд чого не залежати. Звсно ж може виникнути проблема збергання такого великого об'му, але враховуючи, що псля одягання костюм поступово замня собою майже 90% тканин нося... Мй носй найближчим часом прокидатися не збираться, тому я можу з спокйною душею його переробити. Але це буде вже потм, коли я знайду достатньо органки, придатно для розмноження нтелектуальних наноботв, як й складають основу мо особистост.
Незабаром в кмнату зайшли клька жнок у супровод т, котру назвали Кайю, мене переклали на якусь каталку кудись повезли. Що було потм я вже не почув, бо система пшла на перезавантаження. Сподваюся матералу мен вистачить, накше я ризикую зжерти це тло ранше, нж стану на ноги.
***
Цлу нч слуги прибирали слди нчного бою, приводячи сад палац до ладу. Залишки лицарв спустили в ангар, поставили на стапел. Ус були зайнят справами, окрм Кай, яку призначили вдповдальною за хнього гостя. Сам же гсть, вимитий з перев'язаною головою зараз лежав у клтц, накритий простирадлом. Звсно й було прикро за те, що якийсь шибеник перемг - лицаря, каптана королвсько гвард. З ншого боку, обдумавши усе сказане королевою, вона й сама схилялася до думки, що його треба берегти як зницю ока. Вд такого ласого шматочка жодне королвство не вдмовиться. тут медсестра каже, що псля такого удару вн узагал може не прокинутися. Що з нею зроблять, якщо таке дйсно станеться - Кайя не хотла навть думати.
Поступово у вкно каземату пробивалося ранкове сонце. Почувся спв пташок, а хлопець так лежав нерухомо. Кай страшенно хотлося спати, але нерви та вдповдальнсть не давали й цього зробити. В черговий раз подивившись на полоненого, вона побачила його вдкрит оч , готова була поклястися, обо його очей рухалися незалежно одне вд одного.
'Дожилася: перетворила нашого диного чоловка-лицаря на овоч', - подумала Кайя, без сил всвшись пд стною прямо на пдлогу - втома далася взнаки, а жодного стльця тут не було.