Brute force
Шрифт:
Повернувшись, Кайя помахала натовпу придналася до решти учасниць, як вже вишикувалися по обидва боки вд подуму, на який знову вийшла директор виголосила заключну промову, суть яко зводилася до того, що на лицарв покладаться величезна вдповдальнсть за сво д, вони зобов'язан використовувати свою силу лише для захисту сво крани, в жодному раз не для нападу. Знову заграли фанфари, святковий салют прикрасив небо над ареною тисячами рзнокольорових спалахв, як одразу ж згасали, звльняючи мсце для наступних. Здавалося, нби в повтря хтось пдкинув кольорове скло, яке складалося у неймоврн взерунки.
Псля закнчення церемон ус учасники та глядач почали розходитися. Кайя тльки тепер звернула
– Що таке, Кайя?
– поцкавилася Лашура, щойно вони зайшли в будинок.
– Щось сталося пд час церемон?
– Та н, все було прекрасно.
– Не вдмахуйся. Я ж бачу, що ти чимось засмучена.
– Просто згадала сво останн бо.
– видавила з себе Кайя, скидаючи мантю.
– Не звертай уваги. Тебе просто задавили клькстю. Пд час дуел ти б легко перемогла будь-якого суперника.
– Так, звсно...
– Я знаю, що може пдняти тоб настрй. Кейнс!
– а у вдповдь тиша.
– Кейнс!!!
– Вн вд самого ранку кудись зник.
– визирнула на звук лед Майя.
– Нде не можу його знайти.
– Пду пошукаю.
– зтхнула Кайя, пднмаючись до себе.
Зайшовши в свою кмнату, Кайя ще хвилину покрутилася перед дзеркалом, насолоджуючись свом виглядом, псля чого натягнула унформу учениц й вирушила на пошуки вткача - не зважаючи на щойно офцйно отримане звання лицаря, вона залишалася ученицею Академ мусила пдкорятися правилам. Навть зараз, коли уроки ще не розпочалися.
Академя була прекрасним мсцем, однак у не один недолк - вона надто велика. Аби перейти з одного кнця на нший знадобиться не менше години. Звсно це можна було б виправити, додавши хоча б якийсь транспорт, але дирекця була категорично проти, адже це дозволяло учням залишатися у форм заздалегдь планувати свй час, якого в Кай сьогодн було аж надто багато.
Не знаючи що робити, вона вдправилася в парк. Було чути звуки музики неподалк, клька хлопцв-лицарв уже збралися в групу про щось балакали, зграйка двчат бля фонтану знайомилися з новачками... Жодна з цих компанй не приваблювала.
– Що робиш?
– застав зненацька знайомий голос.
– Я?
– Кайя обернулася, наштовхнувшись на уважний погляд одного дуже привабливого хлопця.
– Маст Дагмайр, я тут...
– Не знаш чим зайняти себе?
– Так.
– видихнула двчина, не знайшовши потрбн слова.
– Поздоровляю з отриманням звання. Тоб ще не пропонували контракт? Не думала змнити хазяна?
– Що? Н, я ж уже отримала пдданство Шатерей. Крм того я поклялася...
– Дивися сама. Часи змнюються, як люди.
– Н, тепер це мй обов'язок.
– Зрозумло. Бажаю успхв з твом вибором.
– кивнув й блондин пшов до хлопцв.
– Дякую.
– прошепотла йому вслд двчина, соромливо жмакаючи сукню.
Кайя не врила у кохання з першого погляду, принаймн вперто переконувала в цьому себе оточуючих, водночас няк не могла вдвести очей вд цього парубка. Дагмайр був для не деалом чоловка, рожевою мрю. Щоразу, зустрчаючись з ним поглядом, вона хотла показати себе гдною його присутност. На жаль жодна з таких спроб не увнчалася успхом. Одне його слово, вс плани та заготовки летли шкереберть. Як цього разу. Як завжди.
Йдучи дал по зеленому коридору саду, вона не звернула увагу на одну з учениць, яку супроводжувала двчина-альбноска. Ця парочка чула усю хню розмову, проте нчим не показала свою зацкавленсть. Однак щойно Кайя зникла з поля зору, маленька учениця пшла геть, розмрковуючи вголос для сво супутниц:
– Схоже
Кайя для нас тепер втрачена. Вм ж Лашура прив'язати до себе цнних людей... Залишаться лише решта оточення.– Маря на мить задумалася, псля чого повернулася до охоронниц.
– Юкне, ось тоб нове завдання: роззнай усе про того нового слугу. Як там його звати?
– Кейнс Масаке.
***
Стй! Зупинись! Стоп! Та зупинись же! Ось до чого доводить вдсутнсть нормально САПР. А все так добре починалося...
Н для кого не секрет, що водопровд, стчн канали, каналзаця, та нш гдротехнчн системи часто заростають услякою гидотною, яка мстить в соб величезну кльксть рзномантних речовин. що бльш розвинута цивлзаця, то бльш складними стають останн. Я нацлився на дренажну систему Академ, яка псля швидкого обстеження майже деально пдйшла для мого задуму: стояча вода, повно водоростей, рзномантна живнсть та вихд до рунтових вод. У такому середовищ конструкцйн наноботи не матимуть проблеми з матералами. Я бльш нж впевнений, що за тиждень х буде вже достатньо для побудови нано-реактора. Але в мене не було стльки часу, тому доведеться пти небезпечним, але бльш ефективним шляхом.
це мен вдверто не подобалося. У вс часи мого снування Пророком, диним джерелом нанотехнологй були лише костюми та цефи. якщо останн сво секрети ревно захищали, то з НК х було витягнути - раз плюнути. Навть дрони вирощувалися за допомогою матриць - спецалзованих синтезаторв, як бльше н на що не здатн. Мо ж нанти були унверсальн, й з однаковим апетитом пожирали як органку, так будь-який нший матерал. Вони могли вдтворити абсолютно будь-який предмет, для якого у них програма. А тому я намагався нде не залишати слдв, завжди носячи усе необхдне з собою. Харгрв теж це розумв, але нчого вдяти не мг. Кожен НК, це рч в соб. Контролювати його надзвичайно складно. А якщо ненароком якась нанокультура вийде з-пд контролю? Це буде означати кнець для ус планети! Навть цефи у свой вйн нколи не використовували х як зброю, обходячись лише продуктами х дяльност. зараз я мав вдпустити цю заразу у вльне плавання! Чесно, мен було дуже страшно, але вибору як такого у мене вже не залишалося: або зараз ризикнути хоч з якимись шансами на успх, або потм гарантовано зжерти все живе у радус клькох клометрв.
Дренажна система була деальним середовищем для усх видв бактерй та врусв. саме ц бактер дадуть мен майже вс необхдн речовини - треба лише як слд органзувати цей процес! В деал це ма бути система мембран та резервуарв, як б змогли вмстити велик об'ми спецально вдфльтрованих мкроорганзмв, що видлятимуть необхдн речовини, а потм уже передаватимуть х на збиральний пункт з сотень тисяч асемблерв - капсулу, де накопичуватиметься вже готовий каталзатор. Якщо я зможу отримати хоча б грам триста - подальше вдновлення буде лише справою часу. Звсно ж конструкцйн боти не дуже пдходили для тако дяльност, але заради виживання я готовий був пожертвувати хньою клькстю заради якост.
Пзно вноч, в черговий раз прокручуючи перед собою схему стартового модуля нано-реактора, я няк не мг позбутися вдчуття, що десь я його уже бачив. лише виплюнувши вирощений у власному шлунку зародок майбутньо колон, я сумно посмхнувся - зв'язок свтв знову нагадав про себе. В мой долон лежала маленька копя Чорного Обелску з одн страшно вдеогри. Згадавши долю тамтешнх людей, я поспшив додати в програму колон ще клька десяткв обмежень та купу усляких заборон, виввши керування процесом безпосередньо на себе. Тепер у раз будь-якого вдхилення вд програми, я буду змушений самостйно виршувати проблему, а не залишати на вдкуп примтивному комп'ютеру. А от подальш под стали для мене сюрпризом.