Brute force
Шрифт:
Ви колись рзали свиню? Пам'ятате порядок операцй? А тут склалося враження, нби ще живого кабанчика смалили електричною дугою. Схоже тло не витримало навантаження, боти замнили органку синтетичним аналогом. Я в буквальному розумнн переселився у тло! Вртуальна реальнсть нкуди не подлася, от тльки тепер вдчуття не тльки подавалися у вигляд показникв, але й дублювалися на мою вртуальну тушку. саме зараз, в цей зовсм не прекрасний момент я вдчував, як моя лва рука поступово розчиняться залишками того холодця, який приклев капсулу реактора до мо долон.
Скинувши, наче змя, верхнй шар сво оболонки, я позбувся небажаного елемента перейшов до повно дагностики власних систем. Каталзатора було надто мало, аби структури повнстю завершили сво формування, але прогрес у 83% був стабльним, падати не збирався. Залишок вже доб'ю самостйно.
Перекинувшись
Взявши зразки атмосфери, рунту та води з прибережним слизом, я пдтвердив сво побоювання - це величезне, смердюче болото було результатом деградац структур НК. Напевно пройшло дуже багато часу, бо н в одному з виловлених нантв не було жодного натяку на програму або спадкову пам'ять. Тут можлив два пояснення. Перше - було використано якусь секретну зброю, яка повнстю стира програму ботв. Друге - вони тут знаходяться дуже довго, з часом сам забуло свою програму. От тльки розмри болота змушують мене задуматися, а чи дйсно воно колись було НК? Навть мй прокачаний комплекс генераторв не здатен забезпечити покриття тако величезно територ, яку займа це болото. А випромнювання , довол потужне - навть вимикаючи власн генератори, я отримував величезн об'ми енерг ззовн. Розставивши руки, я спробував запеленгувати тутешнй генератор. Як очкувалося - вн знайшовся в самснькому центр болота, пд водою. Попри величезний нтерес до знахдки, ще раз прнати в багно не хотлося. Залишалося лише дивуватися його неймоврнй потужност випромнювання, яке добивало бльш як на сотню метрв навколо навть крзь товщу води. Можливо займуся цим пзнше, а поки час забиратися звдси. Вдштовхнувшись як слд, я перестрибнув на нший острвець, потм на наступний, так дал. Стрибав я довго. Схоже течя вднесла мене значно дал, нж я думав. Потм виявилося, що орнтуватися на сигнал невдомого генератора - погана дея. Доки зрозумв, що той тут не один - намотав не одне коло. Потм додумався увмкнути картографування, вже таким чином почав вибиратися звдси. Також знайшов причину мох поневрянь - потужну електромагнтну аномалю в глибин болота, на яку реагував мй компас.
Нарешт, пд час чергового стрибка, я на мить побачив над собою чисте небо, а менш нж в клометр попереду - довгоочкуваний лс. Знову набравши швидксть, я помчав крзь все менш густий туман, залишаючи за ногами тльки роздроблене камння. Я так захопився рухом, що не звернув увагу на озон в повтр, а наступно мит, прямо назустрч мен з берега полетла блис-кав-ка-а-а-а!!!
***
Пронизливий звук сирени в центр безпеки Академ пдняв на ноги увесь персонал. При чому тривога пднялася лише в пдземнй частин комплексу, а ус системи продовжували працювати, нби нчого й не сталося. Навть люзя комплексу в центр залу залишалася спокйного зеленого кольору. Оператори в панц перевряли пости й охорону, розсилали технкв приймали рапорти, але знайти причину переполоху няк не вдавалося. Саме в такий хаос завалилася директриса, яку термново викликали в центр прямо пд час виховно роботи з одню дуже проблемною ельфйкою. Приймаючи рапорти вд свох пдлеглих, вона не помтила, як замсть персоналу до не пдйшла зовсм нша особа.
– Рей? Коли ти прихала?
Пдтягнута, з пофарбованим по мод вогняно-рудим волоссям, ця молода жночка майже нчим не вирзнялася з-помж нших працвникв Свято земл. Але була одна деталь, яка змушувала постйно вдводити вд не погляд - оч. Мало того, що сам оч були наче в кшки, жовт з вертикальними зницями, так вона ще й умло цим користувалася, нби зазираючи в душу спврозмовника. Додайте абсолютно байдужий вираз на обличч гострий розум, отримате ось таку оригнальну особу, яка одню свою присутнстю змушувала присутнх опускати голови. Нхто не мг точно сказати, хто вона, звдки з'явилася й чим займаться. Ус запити на дось в Церкву залишалися без вдповд. Вона вмла пдкорити спвбесдника одним поглядом. Було вдоме лише м'я - Рей. Сьогодн був саме той рдксний випадок, коли Рей виходила
в люди. Схоже, причини для цього довол серйозн.– Втаю Вас, пан Директор!
– Тоб вдомо, що тут сталося?!
– не дочекавшись вдповд, директриса повернулася до свох пдлеглих.
– А тепер ус замовкнть скажть, що тут вдбуваться!
– Ми не знамо! Тривогу нхто не вмикав! Периметр нхто не порушував! Сенсори теж в норм!
– Оператори, вимкнть сирену!
– Хай!
Отримавши нарешт добро вд начальства, оператор з полегшенням потягнулася до вимикача ... Нчого не сталося. Як би вона не старалася, ревуни в коридорах не замовкали. Оператор ползла кудись пд стйку, за секунду вилзла з квадратними очима.
– Ус наш сирени вимкнен!
– Гадаш це Бункер?!
– знову повернулася до Рей директриса.
– Можливо! Спробуйте Ключем!
Оператор повернулася до сво стйки, вдновлюючи налаштування системи безпеки, вже через секунду пронизливе завивання стихло.
– Дякую, пан директор.
– вже нормальним голосом сказала Рей.
– Я нчого не робила.
Вс присутн обернулися до директриси, яка так завмерла бля центрального постаменту з занесеним над замком Ключем. Системи Академ на усх схемах продовжували горти зеленим. Перекинувшись схвильованими поглядами, Рей з директрисою покинули Центр.
– Дйсно - Бункер.
– задумалася директриса, розглядаючи Ключ в свох руках.
– Вам вдомо, що могло його пробудити?
– Може поломка?
– Н, тод вн би сам не вимкнувся. Вн на щось вдреагував. Треба навдатися туди. Якщо Бункер прокинувся, то причина ма бути дйсно серйозною. Предки не розмнювалися на дрбнички.
Нчого не вдповвши, директриса швидко покрокувала коридором. Через майже пвгодини блукань вони опинилися в якомусь зовсм забутому технчному примщенн. На перший погляд тут не було нчого особливого: ряди обладнання, вентиляцйн шахти, гул насосв, ефропроводи... хнй шлях пролягав до велико запилено пдсобки. Пдсвчуючи соб завбачливо прихопленою лампою, директриса зайшла в середину й знову замкнула за собою двер.
Пдйшовши до цлого ряду маленьких шаф, директриса почала рахувати дверцята й незабаром зупинилася перед одню. Вона нчим не вдрзнялася вд нших, окрм одн маленько детал - замкова шпарина була трохи ншо форми. увйти в не мг тльки Ключ. Саме так, з велико букви. накше цей складний пристрй назвати було складно. Древнй артефакт, що дарував свому власнику можливсть на власн оч побачити велич Предкв. Мало хто знав, що Ключ сам обира соб наступного власника, який потм займа посаду Директора Академ. параметри вдбору й дос залишаються тамницею.
За дверима виявилися спральн сходи вниз. Пдкрутивши лампу, Рей спробувала посвтити вниз, але шахта була надто глибокою. Поки спускалися знову зазвучала тривога. Вд несподванки жнки мало не покотилися вниз. Через клька хвилин сигналзаця знову самостйно вимкнулася. Нарешт сходи привели мандрвниць до масивних дверей. На вигляд вгадати матерал було складно, але простукавши х, можна було зробити висновок, що це якийсь камнь або керамка. Зрушити цю товсту плиту, товщиною в лкоть, без нструментв виявилося непросто, але вдвох жнкам вдалося вдкрити соб шлях всередину. Там на них чекав короткий коридор з аналогчними дверима на ншому кнц. Натягнувши завбачливо залишен кимось маски, жнки закрили за собою вхд, т ж мит в примщенн почулося шипння газу. З кожною секундою лампа в руках Рей свтила все тьмянше, в якийсь момент згасла остаточно. Жнка вже подумала, що наступн двер м доведеться вдкривати у темряв, але несподвано пролунав рзкий писк, вихд вдкрився сам, ослпивши гостей рзким блим свтлом з ншого боку. Трохи звикнувши до несподвано яскравого освтлення, вони пройшли дал.
Архтектура цього пдземного цього комплексу була дуже незвичною. Низьк й широк проходи здавалися щлиною в скел, але почуття замкнутого простору не виникало. Усе навколо здавалося настльки чистим, що виникало бажання зняти маску й глибоко вдихнути свжого повтря. Пройшовши крзь ряд рамок, жнки вийшли з прохдного пункту на справжню пдземну вулицю. Свтло вмикалося прямо над хнми головами, гасло незабаром псля хнього проходу. Свом власним життям жили маленьк жовтуват свтильники, що спалахували над усма зустрчними дверима задовго до наближення людей. Але ось вони пдйшли до дверей, свтильник над якими був блим. Приклавши Ключ, директриса дочекалася, доки свтильник загориться зеленим, лише псля того зайшла всередину.