Чтение онлайн

– Кого вистачить?
– не зрозумла вона мене.

– Не зважайте. Куди мен йти?

– Величнсть не дозволяла покидати маток. Я можу хба що замовити слвце. Стривайте, я придумала.
– лед Майя вийшла з кухн незабаром повернулася з клаптиком паперу.
– Мен треба, щоб Ви передали це завдуючй в адмнстративному корпус. Впоратеся?

– Звсно.
– я взяв листок з цкавстю подивився на лтню жнку.
– Скажть, якщо не складно. Вдношення до мене: чому на Ви? Наче до аристократа. А до них, - я кивнув на двйнят, - як до служниць? Рзн ранги?

– Ви чоловк. якщо Ви вже потрапили на Святу землю, то Ваш ранг вищий за решту слуг, навть якщо Ви сам слуга.

– Не розумю. Вище прислуги, але нижче аристократ?

– нижче учнв.
– додала

лед Майя.
– Пзнше зрозумте. А зараз - не гайте часу!

Задумавшись над словами гувернантки, я вкотре подумав, що мен варто пзнше розпитати Кайю про свй ункальний статус.

Задумка лед Май була простою елегантною: лед Майя вдсила мене з дорученням, я спокйно працюю на ншй робот. Тобто я офцйно нби виконую наказ нашо гувернантки, а по факту - працюю на прокорм. В раз потреби ситуацю можна представити як будь-який з цих двох варантв. Звсно ми не мали б афшувати цей факт, але якщо адмнстрац не вистача власних робтникв, то вони можуть попросити аристократю, щоб т видлили на допомогу свох. А оскльки пан Лашура переклала обов'язки по господарству на лед Майю, то вона про це може навть не дзнатися. Втм, щоб зайвий раз не нариватися, з матку я виходив у майже точнй коп виданого мен костюму (трохи зменшив кльксть неподобства на ньому).

Пан Ханна, завдуюча господарством Академ, виявилася кремезною тткою. Я спочатку навть сплутав з мужиком, чому сприяв сильно потертий комбнезон.

– Ага, то це ти у нас Кейнс?

– Кей. Просто Кей.

– Байдуже. У нас не вистача персоналу, тому якогось певного мсця роботи у тебе не буде. Зараз вдправляю тебе до каменярв. Робочий одяг маш?

– Так.

– Тод добре. Пдеш в сад. Там на мсц уже розберешся.

Ну я й пшов. Пройшовши через парк я дстався до саду, оточеного невисоким декоративним парканом. Однак усю композицю псувала побита мозака на вхднй арц. Задача майстрв полягала в тому, що картинки на обох сторонах арки мають бути дзеркальними, а попереднй проект вони не знайшли зараз мусли вдновлювати його, використовуючи як зразок другу його половину. Для мене це була не проблема: знмок, графчний редактор, дзеркальне вдображення, синхронзувати зображення з маркерами на об'кт. Звсно ж робтники не будуть слухати якогось пдлтка, тому я виршив схитрувати.

Аби мене не прогнали одразу, я знову перетворився на молоду копю Мерсера. Ще клька штрихв, перед вами вже не пдлток, а молодий, хоча й дещо низькуватий майстер. Що, не схожий? Тод додамо стильну зачску, спецалст дизайну та ландшафтних робт - до ваших послуг! Мен б до цього образу ще стильн дзеркальн окуляри десь дстати, але навряд чи тут так роблять, а витрачати свй ресурс не хочу.

Майстрв уже попередили, що до них пдйде помчник, але вони не знали, хто це буде такий. Сказавши м розчистити мсце для роботи, я швидко накидав клька основних лнй, аби вони подумали, що я щось прораховую, почав потихеньку викладати картину. Добре, що в зображенн використовувалися лише 34 кольори, накше б робота затягнулася надовго, а так я навть без взора за годину виклав бльше половини зображення. Майстриням залишалося лише намазувати кожен шматочок мастикою, аби я одразу мг його поставити на потрбне мсце.

Знате, я вперше почав отримувати задоволення вд роботи! Оп! Сюди б ще якусь нормальну музику... Оп! Це вдчуття, коли тоб вже не треба нкуди поспшати, приймати важк ршення чи вдмовлятися вд свох попереднх досягнень заради наступного кроку - це дйсно примно. Оп! Я не розумю, як звичайн люди можуть не цнувати так моменти. Дякую за бутерброд! Оп! Не пдкажете, де тут багато органки? А водоросл? Оп! Все, робота виконана, вс задоволен, н в кого не болить голова!

– Слухай, не знаю як тебе звати...
– заговорила хня начальниця.

– Кей.

– Слухай, Кей, пдеш до нас? Нам так спецалсти потрбн.

– Не знаю. Я тут ненадовго.

– А яка в тебе спецальнсть?

– СКП.

– Що це значить?

– Старший-куди-пошлють.

– Зрозумло!
– засмялися двчата, а хня бригадирка продовжила.
– Ти заходь до нас, у адмнстративний корпус, схдне крило -

у нас завжди робота знайдеться. А можемо й халтурку пдкинути. Що скажеш?

– Побачимо. Бувайте здоров!

Я зстрибнув з драбини , дожовуючи подарований кимось пиржок, пшов назад в адмнстративний корпус. Перший успх з пдробтком окрилив мене, подарувавши впевненсть у власних силах. Навть якщо я не буду використовувати режим сили - пасивних та нтелектуальних можливостей НК ма бути достатньо, аби стати передовиком будь-якого виробництва. Вийняти цвях? Укрплен руки справляться не грше за клщ. Обережно дстати близну з окропу? Легко! Розбити валун по трщин? Сканумо трщини б'мо ось-сюди! Укласти плитами стежку? Не хвилюйтеся, я соб пальця не розб'ю!

Так я вважав, поки мене не вдправили на кухню. Я ж готувати не вмю в принцип! Зате навчився швидко чистити овоч. Пд кнець мен сказали робити яксь незрозумл штуковини, на кшталт прикраси для страв. На жаль багато слв були мен невдомими, тому я змпровзував. За допомогою клькох тривимрних моделей я швидко розрахував кльксть надрзв на заготовках незабаром кожна порця вечер для учнв була прикрашена рзномантними композицями з бамбуку. Головний кухар обурювалася, що я витратив надто багато матералв, але композицями залишилася задоволена. Можу тльки уявити соб, скльки б часу на усе це витратила звичайна людина.

все було прекрасно, доки в якийсь зовсм не прекрасний момент мо тло перестало мене слухатися я не повалився на землю. Зв'язок з тлом розрвався я знову опинився у вртуальному простор CryNet. Це мене стривожило, оскльки повдомлення про закнчення дагностики мало просто вилзти перед очима, а не витягувати мене з реального свту. Оглянувши показники я зрозумв причину: ус монтори в один голос кричали, що рвень розгортання систем впав до 50%. Це означало, що процес деградац структур уже розпочався. Якщо я в найближчу добу не прийму каталзатор - я припиню сво снування як розумна особистсть, перетворившись на дику тварину. не допоможе няка лоботомя. Вже зараз я мушу перерозподляти нтелектуальних ботв так, щоб вони отримували якомога менше навантаження. Тло знову переходило пд контроль органчно нервово системи, а разом з нею знову нагадають про себе природн потреби людини: сти, пити, ходити в туалет...

Надвор був уже вечр. Подумавши, що я змлв, робтники пов'язали це з мом голодом запропонували дати розрахунок харчами. Але я вже зрозумв, що скльки б я не з'дав, як би я не модифкував свй кишечник - це уже не дасть мен потрбного ефекту. справа тут зовсм не у об'мах перероблено бомаси. Зараз я забиваю цвяхи мкроскопом, при чому електронним. Мен термново потрбен нано-реактор! За цлий день я зумв знайти лише клька бльш-менш придатних точок для вирощування мого комплексу, але там не було навть десято частини потрбних ресурсв. А ршення увесь цей час було зовсм поруч - буквально пд ногами. додумався я до цього лише тод, коли вже заходив у маток...

Я так завмер з пднятою рукою, не постукавши у двер. Саме спогади про мо мандри Нью-Йорком, де мен доводилося переводити костюм в режим повно золяц, аби захистити його вд цлого букету рзномантних бактерй та нших мкроорганзмв, дозволили мен подивитися на ситуацю з ншо точки зору.

Задумавшись, я не одразу зрозумв, що двер вдчинилися на мене хтось кричить.

– Де ти був?!
– одразу ж вхопила мене за чуба Кайя, спробувавши потягнути за собою, але тльки вирвала жмут волосся, так залишившись стояти з ним у руц посеред коридору.

– Виконував обов'язки слуги.

– Тоб було наказано сидти в будинку й нкуди не виходити!

– Хба?
– я чув це вд лед Май, але особисто мен такого нхто не казав.

– Так, дрява голова! Мене приставили наглядати за тобою, а не няньчитися!
– схоже у Кай сьогодн був важкий день, якщо вона така зла.

– Важкий день?
– найкращий захист - це напад!

– Що?!

– У тебе роздратований голос, пдвищений тиск, а положення тла вказу на перенапруженсть м'язв.
– я демонстративно оглянув , одразу ж змусивши двчину зашартися.
– Тоб треба розм'яти спину, особливо плечовий пояс та шию.