Чтение онлайн

– Я рада, що нарешт знайшла однодумця. Зараз рдко хто пклуться по дисциплну учнв. У Вас конкретн побажання?

– Був би радий взагал прибрати його з територ Академ.

– На жаль адмнстраця пдтриму королеву.
– розвяла його над голова ради.
– Нам залишаться лише мцнше тримати учениць, аби вони знову не наколи дурниць.

– Сподваюся впливу учнвського колективу буде достатньо, аби вн узявся за розум. Можливо вн навть взьме приклад свох однокласникв взьме участь у Турнр...

– Я теж дуже сподваюся, що йому вистачить розуму пройти вдбр.
– задоволено сказала Лтя, вдкинувшись в крсл.

– Радий, що ми зрозумли одне одного.

Покидаючи кабнет, Маст не мг стримати посмшку. Проблема, над якою вн так довго бився - скоро може виршитися.

Клятий нмець! Клята учнвська рада! Клят хащ! Невже так складно просто не звертати на мене увагу? Але ж н, обов'язково треба було пдсунути мен свиню! Ну постривайте, вдбудую я свою нфраструктуру - будете танцювати так, як мен подобаться! Недовго вам залишилося мен нерви псувати!

Сьогодн у мене з самого ранку був поганий настрй. на те була цла купа причин.

День починався непогано: ще до сходу сонця перший мй перший бойовий дрон покинув репл-танк, покотився в напрямку до матку. Я був примно здивований швидкстю та маневренстю колсного трупера, тому виршив влаштувати йому тест-драйв в умовах максимально наближених до бойових. Я вдправив його на розвдку до болота. На пересчнй мсцевост колсне шас показало себе не дуже добре, все ж я розраховував застосовувати його в межах Академ. Тваринними стежками вн зумв вийти до самснько меж аномально територ, коли вн уже спускався до води - зв'язок обрвався. Через деякий час сигнал на мить вдновився, дрон встиг передати, що був атакований. знову тиша. Так вн пка кожн десять хвилин, не в змоз нормально перезавантажитись.

А тут ще й Церес мало не зрвався. Цього разу я не змушував його бгати у симулятор, а лише ув сн мтував навантаження на органзм знмав показники - це було значно продуктивнше, нж чекати, поки реципнт потрапить у чергову грову ситуацю. Пд кнець я навть ризикнув провести нцацю його НК, щоб упродовж дня нейрошунт повнстю пдключився до спинного мозку увечер можна було провести його налаштування на нося. Але я перегнув палку, хлопець прекрасно пам'ятав ус нчн тортури, накше не скажеш, збирався зрвати злсть на однокласниках. Довелося приймати цього берсерка на себе, доки вн не заспоковся, вводити йому ударн дози заспокйливого. На жаль дал в такому темп продовжувати мй експеримент не вийде, тому я виршив повернутися до симулятора - нехай вважа, що цей кошмар був наслдком одягання нанокостюму. Тим бльше, що в принцип це так .

Але то дрбниц у порвнянн з ще одню, не дуже хорошою новиною - викликан Лашурою майстри нарешт дсталися до Академ почали ремонтувати Су-Ван. Здавалося б мен варто радти, от тльки ремонт цей розповсюджувався не тльки на поверхню, але й на внутршн системи лтаючого острову, до яких база уже простягнула сво псевдопод. За минулий час мо творння розрослося до маси бльше десяти тон, з яких лише чверть складали мал промислов репл-танки для вирощування технки та синтезатори для створення потрбних матералв. ус вони повинн були мати вихд назовн, щоб продукця могла покинути збиральн зони. нтелект бази виршив цю проблему, розташувавши промислов потужност бля сервсних тунелв. як на зло, саме так системи острову першими пдлягали огляду й ремонту. Мозок як мг, приховував свою присутнсть, маскуючи сво елементи пд бльш звичн предмети побуту. Але це завжди вдавалося. Той же репл-танк, це пвтораметрова цистерна з чистого кремню, заповнена смердючим гелем пдключена до решти комплексу товстими шлангами й енергопроводами - ну от пд що його можна замаскувати? Пд бочку? А нчого, що з ц бочки нод щось вилза, наприклад черговий трупер? А як бути з енергоспоживанням? Термогенератор, це дуже хороша рч: екологчний, безвдходний, не потребу палива, ресурс буквально вчний! Але коли канали вентиляц посеред лта покриваються нем - це виклика непотрбний нтерес. Трохи порадившись з Аналтиком, ми виршили винести радатори на нижню поверхню острову. Там нхто нколи не лта, тому змни текстури помтять ще не скоро.

А ще мене останнм часом не покида вдчуття, нби я щось забув...

Що я роблю зараз? Та добираюся до того-самого болота - витягувати свого бдолашного трупера. Було б простше дочекатися виготовлення нового, уже обладнаного щупальцями, проводити рятувальну операцю уже ним. Але через авральну реконструкцю бази промислов потужност впали вчетверо, тому наступний дрон з'явиться ще не скоро. Потужн сплески в радо-ефр вказували на присутнсть електричних розрядв, вд яких моврно трупер вирубаться. А враховуючи, що ноч тут здебльшого хмарн, вдблиски електрично дуги одразу ж помтять. От доводиться мен продиратися крзь чагарники,

поки сонце ще не сло.

З моменту мо останньо появи тут лс суттво змнився. Псля мого пробгу через поселення ельфв ус верхн яруси лсу перетягнули волоснню поставили безлч сигналок. Оминути х для мене не проблема, але часу на це пде значно бльше, нж просто пройтися по земл. навть тут доводилося уважно дивитися соб пд ноги, аби часом не вступити у якусь пастку. Мен навть довелося повертатися назад, органзувати соб деяк реч для цього походу. Одню з них був нж-мачете. Я уже давно хотв соб нормальну зброю, яка не викличе питань у жителв Академ, на вдмну вд мох пазурв. Пвметрове лезо з матовим камуфляжним покриттям, гарда-кастет та пенал з рзномантними сюрпризами у рукоят виглядали просто майстерно допрацьованим мечем. таке маскування одразу ж виправдало себе, коли ще на вход в лс мо сенсори виявили спостергача. Кайя, загорнувшись у щось схоже на накидку-глл шла в сорока метрах позаду. Певно вона помтила мо приготування виршила простежити за мною. Я ж не став розкривати, а виршив поспостергати за нею.

Двчина пересувалася майстерно, плавними ривками змнюючи свою позицю по за межами мого поля зору. Йшла точнснько по мох слдах, тому недосвдчений слдопит подума, що тут пройшла лише одна людина. От тльки меч на пояс був недоречний - постйно чплявся за глки, смикав накидку всляко заважав рухатися. Навщо вона взагал його взяла з собою?

Нарешт я вийшов до узлсся. Як минулого разу, болото було оточене пщаним схилом, абсолютно чистим вд рослин. Неподалк навть блв череп якось млко тварини, що необачно скотилася в пастку. Трупер був у клькох сотнях метрв лворуч вд мене, але через густий туман його не було видно.

– Виходь уже. Ми прийшли.
– кажу Кай, повертаючись до не, але двчина прикидаться, що тут нема.
– Кайя, не ворушись. На тоб павук.

– Кйя!!!
– двчина вискочила з-пд накидки, наче ошпарена.
– Де?! Де вн?!

– Тльки в уяв твой.
– посмхаюсь я, ховаючи мачете.
– Йшла навщо за мною?

– Гр-р-р! Ти дивно поводився.
– Кайя повернулася до сво накидки скрутила в торбу, закинувши соб на спину.
– Ну навщо ти сюди приперся? Що це взагал за мсце?

Ага, значить вона теж не в курс. Що ж це за болото таке, що про нього нхто не зна? Церква тут була, мене тут зловили, на цьому все - нби й нчого не сталося. Складаться враження, нби ця тема взагал пд забороною. в документи заглядати сенсу нема - перекладач ще не готовий. Втм, можна просто все переглянути сфотографувати текст, а розшифровкою зайнятися пзнше. Точно! Так зроблю! Тльки спочатку виберуся з цього котловану, бо щось у мене теж зв'язок зботи почина.

Обмацавши сенсорами усю прилеглу територю, я беруся за дослдження аномально територ. Минулого разу в мене не було н часу, н можливост як слд оглянути це мсце. Тепер же, якщо випала така нагода, слд якомога бльше дзнатися про цю заборонену зону, бо щось мен пдказу, що вд стороннх осб я про не нчого не почую. для початку слд провести повтряну розвдку. Дстаю з-за пазухи дрона. Не збиральника, не трупера - звичайного квадрокоптера-розвдника, який так любили солдати початку XXI столття. Вн простий, надйний, маневрений, швидкий, а головне - вдносно дешевий. диний мнус, це неможливсть встановити бодай якусь зброю, але у рол всевидючого ока вони були неперевершен. Виростити один з них навть з моми обмеженнями було справою клькох хвилин. Рухомих частин у нього мнмум: чотири ротори, нтегрован у гвинти, та Х-подбний корпус з двох частин, який скручуться по центральнй вс у тридцятисантиметрову паличку з потовщенням у центр. Вн був настльки простий, що я змг вивести його з органзму через стравохд, а не через... Ну ви зрозумли. А завдяки тому, що у рол акумулятора виступав сам корпус, при втрич меншй у порвнянн з оригнальними дронами мас, його заряду вистачало на пвгодини активного плотажу. А спокйний полт у висхдних потоках узагал мг розтягнутися майже на годину. Моя ти крихтка! Давай, лети на завдання!

– Що це було?
– поцкавилася Кайя, з цкавстю спостергаючи за вдлтаючим роботом.

– Дрон.

– Щось я не врю, що ти мг це прихопити з свого свту.

– Зробив тут. З матералв пдручних.

– Ага, розкажи мен - ще нхто не мг змусити механзми працювати самостйно! Звдки ти його взяв?

– Не кричи.
– прогнорував я Кайю, наганяючи у склянку свж зразки туману.
– Не повриш мен ти все одно. Вважай загадкою це.

– Та ти сам одна ходяча загадка!
– не витримала Кайя, жбурнувши в мене свою торбою хапаючись за меч, нби вона ним зможе мен щось зробити.
– Що ти зробив з королевою?! Чому вона так перед тобою стелиться?!