Чтение онлайн

За роздумами минуло хвилин десять, коли до нього пдйшов уже знайомий дд-перекладач.

– Ага, то це ти наш новенький? Цероз?

– Мо м'я Церес.
– хлопець поклонився свому майбутньому наставнику.
– Примно познайомитися.

– Тут нема мен, лише позивний. Нчого особистого - просто щоб не писати купу рапортв, якщо здохнеш. А оскльки позивний тоб потрбен, то будеш Цероз.
– чоловк оглянув хлопця з голови до нг.

– А що це значить?
– поцкавився Тайто, на що дд незадоволено на нього зиркнув.

– Хвороба що, як ти зараз, вида мен печнку. Звикай, тепер це твй позивний. Мй - Лок.

Спустившись до кол, де пара солдатв щось прилаштовували на спущений з поверхн пкап, наставник сказав Цересу якомога швидше бгти вздовж тунелю до завалу назад. Псля клькох таких забгв наставник натягнув на нього такий самий бронежилет, який носили бйц. Вн був обпалений, з дрками в пластинах та слдами кров, дуже важкий. Але солдату й цього здалося замало, вн накинув поверх ще один такий же, тльки замсть пластин брон набив його землею. Стояти

було дуже складно, не кажучи вже про бг. А бгати в темряв - це взагал бльше нагадувало знущання. От тльки Церес ще в перший свй похд по мсту зрозумв, що воювати доведеться саме в таких умовах, метою ц бганини було не тренування тла, а звикання до солдатсько екпровки. Центр маси тепер знаходився набагато вище, Тайто мусив заново вчитися ходити, бгати, стрибати, аби не впасти посеред бою. Особливо важко було бгати з зброю в руках. ось тут виникли проблеми. Тутешн вйни уже багато рокв ведуться зовсм ншими засобами, про таку рч як меч тут уже давно забули. Який у ньому сенс, якщо тутешн рушниц дстануть тебе за милю, а на перезарядку потрбно не чверть хвилини, а секунди? дине, що вдалося роздобути - саморобний тесак, пхви для якого довелося майструвати самостйно. Зайвих стволв у солдат теж не було, тому йому видали трофейну мисливську рушницю. На вдмну вд солдатсько збро, цей семизарядний дробовик мав дерев'яне ложе, чим суттво видлявся серед мсцевого царства металу та пластмаси. Церес сам був радий, що тримав у руках щось хоча б вддалено схоже на знайому зброю, а коли спробував стрляти - взагал закохався у свою Велику Берту, як жартома обзвав цей дробовик хтось з солдат. Певно вн мав на уваз, що рушниця виявилася виглядала бльшою за свого власника. Колись його ттка, яка служить на кордон, давала йому пострляти з власно рушниц, але там вддач майже не вдчувалося. А Берта гатила так, що в перший раз мало не вивихнула Цересу плече! Патронв йому видали не багато, всього двадцять, та навть так йому не було де х тримати. Тож йому довелося згадувати досвд сво ттки майструвати ще й патронташ. Добре, що знайшлися хорош нструменти й матерали, вправитися вдалося вдносно швидко.

Пдготовка просувалася дуже швидко за клька годин ус були готов. Перед виходом командир видав коротку промову, яку для Цереса нхто перекладати не збирався. Самого його закрпили в однй команд з Маркзою. Та, у свому вбранн, доповненому таким же блискучим чорним плащем, темною плямою видлялася помж сро маси бйцв. Лок ж майже нчим не вдрзнявся вд нших солдат. Все це пройшло якось осторонь, незабаром вони стояли бля виходу з х тимчасового притулку. Надвор вже стояла темна нч, холодний втер продував до ксток. хати на брон також було незручно, вже за першу хвилину Церес вдчував у себе вдбивну замсть п'ято точки. Та розслаблятися не було коли. Перекинувши ремнь рушниц через плече, вн постйно тримав одну руку на рукв' бля запобжника, а ншою тримався за корпус транспортера. це було дуже розумне ршення, бо хня колона майже одразу привернула увагу лтаючих молюскв. Точно! Ось на кого були схож ц тварюки! Тепер зрозумло, чому командир пд час хньо розмови так висловився стосовно хнх польотв - це були пдводн створння!

А тим часом лтальн апарати збралися у групу й пшли в атаку. Бйц з трубами на плечах одразу ж зреагували на небезпеку, але х виявилося менше за кльксть лтальних апаратв, останнй з семи зумв-таки пройтися вогнем уздовж колони. Церес встиг зскочити з броньовика шмигнути пд покинуте авто за мить до того, я червон спалахи пронизали машину. Т ж мит крзь проплавлен отвори назовн вирвалися язики полум'я - рятувати вже не було. Транспортер з цивльними обйшовся лише обпаленими боками, тому продовжив свй шлях. Церес же мусив дочекатися наступно машини, яка хала за ними, стрибати на борт до них. Вн очкував, що зараз лтун повернеться закнчить почате, але бйц вже зарядили свою зброю, цього разу його чекатиме гаряча зустрч. Та замсть цього по сусднй вулиц паралельним курсом пролетла трохи нша машина, попереду почулися яксь вибухи.

– Stormtroopers!

– Suppressive fire!

– Enemy at the rate! Fire! Fire!

Вигуки почулися з усх бокв т ж мит встановлений на брон гранатомет гучно затарахкотв, посилаючи подарунки далеко вперед. Туди ж вдправилися клька димових шашок, аби прикрити рух колони. Але як би не намагалися солдати уникнути зткнення, тварюки лзли звдусль. Вони вистрибували буквально з-пд земл, з вкон будинкв, навть стрибали з дахв прямо на броньовики! Здавалося вони абсолютно не цнують власне життя. Тому коли один такий гсть приземлився на капот броньовика, Церес на пару з ще одним солдатом швидко нафарширували його свинцем. поки солдат розправлявся з наступними потенцйними безблетниками, хлопець намагався скинути тло першого, аби той не закривав огляд водв. Видряпавшись на капот, вн вперся ногами в металевий скелет не черговй ям зумв позбутися молюска. По дороз до узбережжя було ще клька нападв, але бльше Цересу застосувати свою зброю не довелося. Уже коли вони виходили на причал, Церес згадав, що так не перезарядив рушницю. Наповнивши магазин, вн тльки тепер зрозумв, що у нього увесь цей час залишався лише один патрон в магазин та один в патроннику.

Захавши машинами прямо на борт корабля, бйц одразу ж розтягнулися уздовж бортв. Церес примостився на корм. Лок теж стояв тут в пар з якимось незнайомим солдатом. Обо уже скинули маски з бронежилетами насолоджувалися чистим морським повтрям. Лок виглядав значно спокйншим, нж у пдземелл, навть трохи веселим.

– О, новобранець!
– вигукнув вн, затягуючись якоюсь димною паличкою.
– Ну, як

пройшло бойове хрещення? Що ти вдчував, коли стрляв у живу стоту?

– Нчого.
– вдповв хлопець псля секунди роздумв.
– Тльки вддачу.

– Запам'ятай цей момент назавжди, боць. Якщо вже ти пдняв зброю, то або натиснеш на гачок, або здохнеш. Дуже багато бйцв згинуло лише тому, що в останнй момент почали вагатися. Емоц пд час бою небезпечн. Запам'ятай свй перший бй, щоб наступний не став для тебе останнм. Хочеш?
– Лок простягнув йому ще одну димну паличку, але Тайто вдмовився.

Запах, що йшов вд ц самокрутки дуже нагадував одну рослинку, вживання яко в Хавон каралося засланням на шахти. Вд вдихання диму людина перетворювалася на деального раба за черговий листочок цього курива була готова на будь-що. Подумавши, що перечити наставнику нема сенсу, вн вдправився на протилежний бк корабля. Там солдат майже не було, бо вс зараз дивилися на похмурий силует покинутого мста. А от на нос вн наткнувся на Маркзу. Двчина саме чистила виданий й пстолет тльки похмуро зиркала на незваного гостя.

Виршивши й не заважати, Церес став милуватися нчними кравидами нового свту. Цей день принс йому бльше вражень нж увесь термн навчання в Академ. вн не хотв би ще раз його пережити. Навть якщо вн зможе повернутися додому, у що тепер уже не врилося, ус отриман тут навики будуть йому не потрбн. Хоча Берту вн з собою взьме обов'язково. Ця рушниця врятувала йому життя, вони пов'язан одню кров'ю, тому покинути свою зброю буде святотатством.

В роздумах вн не помчав нчого навколо, мало не поплатився за це життям, коли однин з молюскв вистрибнув з води. Вн почув лише зойк двчини та крам ока побачив рух збоку, а дал тло зреагувало на рефлексах: витягнути нж, вдступити вбк вдарити ворога по дагонал. Дзенькнув метал об метал, але одне з щупалець стоти, за допомогою якого воно керувало свом костюмом, виявилося вдсчене, змусивши кнцвку з зброю повиснути на металевому скелет. Другий удар виявився для молюска фатальним, лезо увйшло прямо йому пд маску. Витягнути ножа Церес не встиг бо гидка туша чудовиська засмикалася у свому гнзд в передсмертних судорогах. Усе це зайняло не бльше трьох секунд, яких вистачило Маркз, щоб збрати пстолет проконтролювати ворога в голову. Цей пострл наче став спусковим гачком для людей, як похапалися за зброю. Сдаючи на корабель люди задули, що воюють не проти нших людей, а проти морських чудовиськ. От розслабилися.

А потм почалося: тварюки лзли на борт, вистрибували з-пд води, наче там була катапульта, чплялися за стнки рубки швидко маневрували, не даючи змоги прицлитися. См патронв закнчилися дуже швидко. Перезаряджатися часу не було, тому скач знову почав свою криваву роботу. Спина до спини, вони вдбивалися вд ворога, який виявився абсолютно непристосований до ближнього бою. Тайто не мг сказати, скльки часу минуло з початку ц бйн. Тварюки були туп й неповоротк, але х було надто багато. Корабель раптом почав все сильнше розхитуватися. Маркза щось кричала йому, але Церес був зайнятий тим, що вдбивався вд якогось особливо настирного молюска. На вдмну вд нших, цей представник був менший в розмрах, значно краще захищений. Як його попередники, вн уникав стрльби впритул, але компенсував це потужними розмашистими ударами, вд яких доводилося ухилятися. Маркза спробувала-було розстрляти цього чахлика, але ус пострли розповзалися червоними скрами по брон молюска. х хтось кликав з причалу, але Церес прибулець зосередилися один на одному, не помчаючи нчого навколо. Люди намагалися покинути корабель ранше, нж той пде на дно, але виходило в них погано. Багато хто просто вивалився за борт. Молюскв це абсолютно не хвилювало, вони чплялися за будь-яку, навть вертикальну поверхню, а от Цересу доводилося тримати рвновагу й танцювати по слизькй вд тельбухв палуб. Вдступати не було як, тому вн продовжував бй, збергаючи дихання. Крзь пострли було чути, як хтось на причал вдда команди. Зрозумвши, що докричатися до цього психа у не не вийде, Маркза по перилах дсталася до трапу. Хлопець вдчував, що його сили закнчуються, нж от-от вислизне з рук. В якийсь момент нашестя припинилося, вн зрозумв, що сво завдання молюски виконали - корабель затримався, в цей-самий момент потужний удар знизу розламав судно навпл. Не втримавшись на ногах, Церес полетв за борт лише за мить перед свом паднням побачив, як з-пд води вириваються лтальн апарати й вдкривають вогонь на ураження.

Загрбаючи руками, Тайто намагався вирватися на поверхню, але важкий бронежилет тягнув його на дно. А трохи осторонь уже розгорталася справжня бйня, тльки цього разу зовсм не на користь людей: червон спалахи розривали тла пасажирв, як по нструкц були одягнут в рятувальн жилети й не могли заховатися пд водою. Вже занурюючись пд воду Церес побачив, як гострий нс лтуна розвертаться в його бк т ж мит трасери пронизали безпомчну фгурку людини, моментально забарвивши воду навколо в червоний колр. Н вода, н бронежилет не змогли захистити парубка, лише вдтягнувши невдворотний фнал. Вн навть не одразу зрозумв, що потрапив пд вогонь морських чудовиськ, скидаючи з себе бронежилет. лише коли повтря вогнем обпекло леген, тло вдчуло важк рани.

'Яка роня дол, - подумав Церес, чпляючись за чись тло в рятувальному жилет, - загинути за крок до порятунку.' Гребти сил уже не було, останнй бй виснажив тло, парубку залишалося лише спостергати за небом, де у свтл пожеж мелькотли силуети ворожих винищувачв. Що було дал, Церес майже не запам'ятав. В мор ще чулися вибухи, погода швидко псувалася потужн хвил швидко винесли трупи пасажирв назад до причалу, з якого вони лише щойно вдчалили. Тло уже зовсм не слухалося, ноги онмли, у вухах гуде, перед очима все розпливалося...