Brute force
Шрифт:
– Чудово. Пан Лтя, дозвольте познайомити Вас з нспектором Рей. Вона буде допомагати Вам у органзац Турнру. нспектор, це Лтя Поучан - голова учнвсько ради, яка вже третй рк тягне на свох плечах обов'язки половини нашо канцеляр.
– Дуже примно.
– сухо привталася Лтя, затримавши погляд на витягнутих зницях очей незнайомки, але сама не зрозумла, як задала зовсм не те питання, яке збиралася.
– в чому нтерес?
– У результат.
– спокйно вдповла Рей, не зводячи погляд.
Зрозумвши, що сказала щось не те, Лтя в шоку витрщилася на гостю, але не змогла вдвести погляд. Секунда за секундою, панка все бльше охоплювала двчину.
– Пан нспектор!
– незадоволено вигукнула Директриса.
– Я прошу Вас утриматися вд свох методв, поки Ви знаходитеся на територ Академ, особливо - у мому кабнет.
– Пробачте, пан Директриса. Такого бльше не повториться.
– Сподваюся ви знайдете спльну мову.
Двчата переглянулися мж собою зробили
***
Маленький павучок хутко перебирав лапками переслдуючи одного з учнв. Спритно маневруючи мж ногами натовпу, активно змнюючи сво забарвлення, вн непомтно спостергав за свом об'ктом зранку до ноч, з ноч до свтанку. Вн уже багато днв був незмнним спостергачем за цим дивним парубком, якого Пророк збирався нцювати. Потужний радомодуль в його черев працював як ретранслятор, даючи баз можливсть дистанцйно керувати процесом росту нового нанокостюму. вдрвати його вд виконання поставленого завдання могла лише один наказ... Ось сьогодн вн н на секунду не випускав того з поля зору, всюди супроводжуючи доврену йому особу. Але сьогодн завдання опинилося пд загрозою зриву - об'кт несподвано прискорився. Спайбот поспшив за ним, але хлопець рухався надто швидко взуальний контакт було втрачено майже одразу. Павучок ще деякий час рухався на сигнал костюму, але коли зник той - дрон покликав на допомогу. Т ж мит черевце павучка, яке щойно було прикрите мцним панциром, враз перетворилося на потужну антену, фокус яко був направлений у бк порту. Вн не встиг передати навть клобт нформац, як вхдний сигнал повнстю перебив нцативу дрона.
Закривши антену, павучок хутко розвернувся, стрмголов кинувся наперерз через парк. Дрон не замислювався над тим, як центральний комп'ютер бази умудрився передбачити його запит. Вн не подумав, що для ефективного керування потрбна картинка з його власних сенсорв. Все це було абсолютно зайвим, адже його завдання виконувалося. бльше примтивного спайбота нчого ншого цкавити не могло - не той клас нтелекту. Оминаючи випадкових зустрчних, павучок швидко долав вдстань, не забуваючи й про маскування на мсцевост. Тут виявилося, що точно карти простору попереду в дрона нема. Не було в бази. Але тандем двох нтелектв це не зупинило. Керований точними сигналами, павучок продовжив свй шлях. Здавалося його нщо не зможе зупинити. тут сенсори побачили попереду високий паркан. Навть не паркан а стну, вся поверхня яко була густо обплетена лозою. Наблизившись ще трохи, дрон зробив для себе висновок, що пднматися такою стною вн буде надто довго - його лапки не пристосован для подолання таких перешкод. дрона абсолютно не хвилювало те, що липка поверхня пелюсток лози, була густо вкрита неперетравленими панцирами комах. Перестрибнути на нший бк по дереву теж було неможливо - в клькох метрах вд паркану не росли навть кущ, а повторити трюк свох бльш масивних родичв без аеромодуля вн не мг няк. Точнше був один спосб швидко подолати стну, але на його пдготовку потрбен час, якого зараз ставало все менше. Якщо врити сенсорам, то огороджена цим парканом територя повинна займати не менше половини саду, бути добре помтною з повтря. Але ж н - дрон-квадрокоптер не побачив там абсолютно нчого пдозрлого.
Чим хорош дрони - вони нколи не задумуються над стороннми речами. Навть зараз, зткнувшись з незрозумлим фактом, вн не зупинився, а прискорився ще бльше. Дрон без того вибивався з графку, тому вн поступово вдскав ус крайн обмеження. Виконання поставленого завдання завжди матиме проритет над обмеженнями дронв, якими б вони не були. Одним з таких було застосування непритаманних даному виду дронв пакетв програм. Те ж саме робив центральний нтелект бази, н на секунду не припиняючи зв'язок з свом пдопчним. Нарешт аналз вбитих даних видав бльш-менш прийнятну тактику, яка в банках даних носила дивну назву 'Хто не ризику, той...' Нею користувалися трупери пд час вйськових операцй. Вимкнувши ус зайв процеси, розвдник метнувся уздовж паркану. Коротка пробжка довела, що площа огороджено територ значно бльша вд розрахунково.
Розскаючи густу траву, дрон шукав прохд. Ймоврнсть знаходження слдв дрона плавала десь в межах 50-60 вдсоткв. Це було неприпустимо розвдника, але не для штурмовика. У них слдами вважалося руйнування навколишнього середовища й тла вбитих стот. Нарешт сенсори помтили в земл отвр, який моврно дозволяв проникнути на нший бк паркану попд його фундаментом. Не знайшовши нших альтернатив, павучок шаснув у нору. Як прогнозувалося, вона проходила попд парканом. диною перешкодою став коору. Потривожений вд сну самець одразу спробував атакувати порушника, який вдерся до його осел. Не збираючись зупинятися, дрон влпив тому по нос електрошокером продовжив свй шлях.
Вилетвши з дрки, наче чортик з табакерки, розвдник несподвано заплутався у чись пишнй грив. Переввши сенсори на несподвану перешкоду, дрон одразу ж вдзначив довг вуха. Ельф - сумнвв бути не могло. От тльки спайбота це абсолютно не цкавило. Метнувшись геть
вд випадкового свдка, синтетик вирвався з пастки. Ельф його почуття такту не оцнив, одразу ж почавши кликати вартових. Зайва увага дрону була зовсм непотрбна, вн став перед вибором: прориватися з бом, чи пробиратися непомтно втрачати дорогоцнний час? Швидкий аналз причин агресивно поведнки свдка видав велику ймоврнсть того, що це територя обмеженого доступу. Вища, нж у навколишньому середовищ температура також вказувала, про зольовансть комплексу. Не зважаючи на стни навколо, та напвпрозорий купол люз над усм комплексом, тут уже можна було вловити сигнал свого пдопчного. Напевно вн був десь поруч. Залишивши позаду ельфйську варту синтетик, скориставшись вказвними знаками, швидко дстався до виходу. Попри очкування бою, там його нхто не чекав. Бльше того - на дверях узагал нхто не стояв. Схоже верся з обмеженим допуском виявилася хибною, а насправд причиною тривоги була зпсована зачска, з яко дрон ненароком вирвав пасмо волосся, але ця теоря суперечила вдомй модел поведнки чоловкв, тому не бралася до уваги. Вдкусивши вд себе все зайве, дрон продовжив шлях пд прикриттям пишно рослинност.Дал було вже простше: вибратися на вдкриту мсцевсть, зорнтуватися на сигнал, максимально наблизитися до свого пдопчного. До спортзалу розвдник його пдопчний увйшли майже одночасно, тльки один зробив це через двер, а нший залетв через вкно, приземлившись у стку з м'ячами, звдки й продовжив спостереження.
Церес здавав нормативи по двобою без збро. Закнчивши розминку, хлопець пшов у коло. Непримн вдчуття у потилиц, як з'явилися псля несподвано пробжки, швидко вдступали, Тайто був абсолютно впевнений у свох силах. Цього разу вн здасть цей норматив, кого б проти нього не виставили. Мусить здати. Перший бй виявився надто легким. Достатньо було просто зробити крок влво, опонент сам вийшов за лню. Так-само було з другим. Третй уже був розумншим не нападаючи одразу, однак тут уже нцативу проявив сам Тайто, залишивши перемогу за собою. Один, рдше два рухи, черговий кандидат покида коло. Його суперники вилтали з рингу тльки так. Навть Клф - його однокласник, який завжди хизувався свою фзичною пдготовкою, не затримався надовго. Це був диний момент, коли на обличч хлопчика промайнула легка посмшка. Але наступно мит вона поступилася мсцем спокйнй зосередженост.
Сьогодн результати приймала наставниця Мзайя. Повикидавши усх суперникв, Церес сам збрався покинути майданчик, але Мзай цього було мало, вона випустила до нього спочатку двох, потм трьох хлопцв одночасно, потм перейшла на двчат... Результат залишався незмнним: бух-бух, черговий ворог нейтралзований. Навть старшокласниц не могли нчого вдяти, хоча й умудрялися нод протриматися до трьох-чотирьох прийомв. Т ж, хто намагався битися всерйоз - отримували сильн удари, псля яких чомусь майже не залишалося синцв. Одну вн узагал буквально викинув за меж майданчика. Виникало враження, що вони для нього не важч за пушинки, а сам вн кам'яний. Але такого не могло бути!
Мзайя довго хмурилася й з пдозрою подивлялася на хлопця. Вона не могла поврити, що учорашнй середнячок за короткий час зумв так швидко пднятися у мистецтв двобою. Щоразу вона дивилася, не могла вловити жодного завершеного прийому. Кожен його рух виглядав невпевненим, недоведеним до кнця, схожим на судорогу. кожного разу цього було достатньо, аби суперниця опинилася на земл. Не втримавшись, Мзайя й сама зайшла в коло. Будучи бльшою сильншою вд учнв, вона була ще й неперевершеним плотом, а значить завжди була у прекраснй форм. Зазвичай одного цього вже було достатньо, аби похитнути вру учнв в себе. Тайто ж абсолютно не змнився в обличч, а в очах лише на мить промайнула... роня? Скепсис? Невже вн не сприйма всерйоз? Невже вн теж збираться гнорувати?!
Н, стоп! Бльше няких зривв! й минулого разу вистачило. Вдруге такий промах вона не допустить. Тому нехай все буде чесно. Ну, майже...
Клька пробних ударв Церес пропустив у якомусь млметр вд себе, вд бльш потужних ухилявся, повол вдступаючи назад. Вдчувши свою перевагу, Мзайя стрмко кинулася в атаку, вдтсняючи хлопця до бар'ру, але через хвилину махання руками-ногами зрозумла, що увесь цей час вн водив по колу. вн ан трохи не задихався. Н, наставниця сама ще була повна сил, та продовжувати цей безглуздий бй не було сенсу. Будь-яка атака закнчувалася промахом. Тод Мзайя виршила пти на ризик, посилюючи удари. Побачивши, що його суперниця щоразу все бльше вдкриваться для контратаки, Тайто деякий час гнорував ус спроби, а потм рзко розрвав дистанцю.
– Здашся?
– здивувалася Мзайя.
– Десять хвилин минуло.
– заявив хлопець, опускаючи руки.
– Я пройшов вдбр?
– Десять хвилин?
– наставниця обернулася до нших учнв, прекрасно розумючи, що без дозволу до псочного годинника на стн спортзалу нхто навть не пдйде.
– Час не заскався, значить не пройшов. Двчата, повернете годинник, як я скажу! Давай ще раз. По всх правилах.
– Я руку вивихнув.
– Та невж...
Хрусь!
Не встигла вона договорити, як Церес рзко загнув соб лву кисть догори. Вн навмисне вигадав момент так, щоб хруст добре почули ус присутн в зал, а потм помахав м травмованою рукою, щоб ще й побачили.