Чтение онлайн

Уклонившись чи то Директрис, чи то спин Кардинала, служитель покинув кабнет.

– Ось мй особистий слуга - Масаке Кейнс.
– представила мене Лашура.

– як же такий молодий хлопчик зумв пробитися у королвську прислугу?
– поцкавився Кардинал, пильно вдивляючись мен в оч.

– Вас цкавлять детал його кар'ри, чи розслдування нциденту?

– Пробачте мен мою прискпливсть, але в таких справах дрбниць не бува.
– пояснив Кардинал, не вдводячи вд мене погляду.

– Пане нспектор, не вдволкайтеся.
– поквапила його Директриса.

– Пробачте.
–

чоловк на мить вдвв погляд, щоб кивнути Директрис, але одразу ж знову витрщився мен у вч.
– Вдповдай швидко. Де ти був ц ноч?

– Вдома.
– щось це дуже схоже на мй польовий експрес-допит, тому мтаця нервозност буде доречною.

почалося перекидання словами, наче м'ячика у тенс.

– Ти спав?

– Н.

– Чим ти займався?

– Готував майданчик.

– До чого?

– До тренування.

– Якого?

– Стрльби.

– Говори розгорнуто.

– Не можу.

– Чому?

– Не вмю.

– Чому не вмш?

– Не навчили.

– Ти був у порту?

– Так.

– Коли?

– В день призду.

– Ти сюди хав?

– Летв.

– А чому сказав про призд?

– Звичка.

– Скльки тоб рокв?

– Чотирнадцять.

– Кому ти служиш.

– Королев.

– З ким ти сплкувався вчора?

– З жителями матку.

– Де ти був сьогодн вдень?

– У лазарет.

– Чому?

– На мене напали учениц.

– Чому ти х побив?

– Це випадково.

– Ти бачив когось пдозрлого?

– Так.

– Опиши його.

– Червоний одяг Академ. Чоловк. Вищий за мене. Випиту секрети королеви.

– Хм...

Збитий з пантелику мужик аж проклпався, упзнавши в опис себе. Поруч стримуючи смх хрюкнула Ханл. Директриса теж майже не посмхалася, тльки Лашура з Кайю виглядали незадоволеними.

– Ну що, переконалися?
– стримано поцкавилася Лашура.

– Так. Гадаю на сьогодн достатньо. Дякую, що дозволили допитати Вашого слугу.
– Кардинал вклонився присутнм статечно покинув кабнет.

– Будемо вважати конфлкт вичерпаним?
– запитала Директриса, вмить позбувшись посмшки.

– Я не маю претензй до Академ, але в подальшому прошу завчасно ставити мене до вдома, якщо комусь з ВАШИХ колег захочеться поговорити з МОМИ людьми.

– Я все розумю, але зрозумйте Ви: Ваш слуга проявляв так ж навики, як злочинець. Не дивно, вн перший потрапив пд пдозру.

– Це все, чи ще яксь питання, що вимагають нашо присутност?

– Н, бльше нчого. Бажаю Вам примного дня.

– Взамно.

Вдкривши двер перед королевою, я дочекався, доки наша трйця покине кабнет, а сам тихенько просунув новий жучок в щлину в дверях. Завдяки свой великй площ, вони прекрасно сприйматимуть звуков вбрац як зсередини кабнету, так з коридору. Навть наповнена ватою шкряна оббивка не зможе повнстю заглушити звук. А найпримнше тут те, що нхто не здогадаться шукати жучки в дверях. Принаймн вдом мен спецалсти думали про них в останню чергу. А навть якщо знайдуть - зовншнй вигляд лялечки комахи мало нагадуватиме шпигунський пристрй.

Покинувши адмнстративний корпус, ми мовчки пройшли до самого матку. На вход двйнята

нас ретельно оглянули й змусили перевдягнутися. Теж шукають жучки? Логчно. Особливо якщо брати до уваги, що саме цей нспектор головою мсцево СБ. От тльки надто пдозрло й незрозумло вигляда мй виклик. Були б у них реальн докази мо вини - завалилися б до нас в маток прямо посеред ноч, а так минуло майже пвдоби.

– Що це було?
– поцкавився я, коли вс збралися у втальн.

– Сьогодн вранц хтось проник у майстерню Ханл.
– оп-па!
– А завдяки твом вибрикам перша ж пдозра у сконому впала на тебе.
– пояснила королева, намотуючи кола перед нами.
– Ну не безглуздо звучить: красти самим у себе?!

– Щось зникло?

– Н. Шукали документацю по мох винаходах.
– спокйно вдповла Ханл, нби й нчого не сталося.
– А просто нема. Я все тримаю в пам'ят, накше б мо винаходи уже давно хтось повторив.

– Над чим працюш?

– Над новим рзновидом лицарв. Я назвала його - мех! Через велику кльксть механзмв у конструкц. Вони будуть працювати не на ефр, а на пар, допомагатимуть збирати врожа, будувати...

– Ясно. Готуйтеся до вйни.

– А-а-а...
– зависла королева, мало не спткнувшись об витягнут ноги Ханл.
– Що ти маш на уваз?

– Це нова зброя. Вона да перевагу. Ранше побудують - матимуть бльше часу...

– Мех не зброя!
– одразу ж пдрвалася Ханл, гнвно зиркаючи на мене.
– Будь який, навть ледь живий лицар зможе легко його знищити.

– Н, Ханл, вн все правильно каже.
– перебила винахдницю Кайя.
– Може лицар здатен знищити меха, але спочатку вн повинен до нього дстатися. А ти сама щойно сказала, що м ефр не потрбен. Достатньо вийти з моря Ахо, мехи стануть недосяжн. Там де нема ефру, вони дятимуть не грше за лицарв, бо не буде що м протиставити.

– Ой!
– схоже Ханл дйсно не задумувалася над таким аспектом застосування свох винаходв.
– Виходить, що я... Сама...

– Саме так. Чи ти думала нш королвства просто так зацкавилися у твох розробках?

– Але я думала... Чому ви ранше мен не сказали?! Я ж навть не думала...

– Ранше треба було думати. Ми гадали, ти розумш, що робиш. А тепер треба розбиратися з тим, що вже зроблено. Т, хто хоче викрасти проект, явно здатн його реалзувати.
– королева знову почала бгати колами, роздумуючи вголос.
– Вони хочуть отримати цю зброю ранше за нших. Ранше, нж хтось зможе дати м вдсч.

– Тод у них, ким би вони не були, нчого не вийде. Перший мех я збирала три сезони. Другий закнчу до кнця мсяця. А якщо все це як слд органзувати, то на збирання нового Меха пде не бльше декади. А декада, це надто мало для вйни.

– Бльше.
– я вказав на Ханл, вс повернулися до мене.
– Без тебе - бльше. Ти знаш конструкцю. дина. Не буде тебе - не буде виробництва.

– Боюсь вн правий, Ханл.
– винирнула з роздумв Кайя.
– Нам тепер доведеться тебе берегти як зницю ока. Ти бльше не ходитимеш сама по всй Академ. Ночуватимеш будеш у матку а не в свой майстерн, як ти любиш. забудь про цлодобове копирсання у свох залзяках. Я попрошу лед Майю скласти тоб розклад дня.