Чтение онлайн

***

Знову! Вже втрет за останню добу мен знесло дах! Схоже я дуже недооцнив мсцевих винахдникв. Треба з цими припадками щось робити, бо я вже другий день змарнував на усляк дурниц. Де там мо бази? Ага... Угу... Ддько, ну чому я не цкавився медичними технологями? Зараз би наростив поверх себе органки, не мучився. Але ж н, я можу повнстю асимлювати людське тло, покращити його по всх параметрах! Навщо мен яксь примтивн методи лкування, якщо псля мене тла як такого уже не залишаться?! А дивись же - знадобилися! Тепер доведеться самому ламати голову.

Отямився на глибин два метри... Не пд землею,

на щастя. Пд водою. От тльки пробудження виявилося не дуже примним. Схоже перехд мж психом мною вдбуваться не одразу, тло на деякий час залишаться без контролю, функцонуючи виключно на безумовних рефлексах, як збереглися буквально чудом. саме це чудо зараз вдмирало, задихаючись вд накопичено в кров вуглекислоти, а подразнення в носовй порожнин не дозволяло вдихнути воду. Втм, проблеми не обмежувалися бологю. Не встиг я повернути соб рухливсть, як мене хтось взяв на буксир. Щойно голова опинилася над водою, я активував ус сво сенсори, трохи очманв: поруч пливла пан Мзайя - сестра Кай! Як вона тут опинилася? Що вона робить в Академ, в цьому канал зокрема? Невже це 'я' сюди затягнув? Ой бда! чого вона така захекана? Так, а от воду ковтати не варто - тут хоч знайом з екологю, але бактерй навколо вд цього менше не стане. О, а тут кишкова паличка плава! Пора припиняти цей заплив, бо скоро вона тут втопиться, а у мене з плавучстю не дуже добре. Та й самому провентилювати леген не завадить.

– Пан Мзайя. Перепочиньте трохи. Ви зараз...

– Ах... Буль! Кхе-кхе!
– Жнка аж випустила мене з рук вд несподванки.
– Ти живий?

– Живий здоровий. Ви втомилися. Вдпочиньте. Не треба мене тягнути.

– Ти чому не вдзивався?

– Задумався.
– ну а як ще вдмазуватися?
– Бува.

– Бува у нього! Твою ж Сейку душу! А якого ж ти... Прнав у цей клятий канал?!

– Побачив рибу. Незнайомий вид. Виршив дослдити.

– Яку рибу?! Тут риби нема!

– Риба .

– Так, рибка ти моя, - рзко заспоколася Мзайя, пдпливаючи до мене, - якщо ти передумав тонути, то тепер сам мене до виходу дотягнеш. Давай!

навалилася зверху, знову опускаючи мене мало не до самого дна. Я виршив нчому не дивуватися, швиденько погрб у вказаному напрямку, розмрковуючи над вдмазкою. Записи, як минулого разу, майже нчого цкавого не показали. З одного боку це погано - я не знаю, що вже встиг накоти, а з ншого - Мзайя теж н про що не зна. А значить ще можна якось викрутитися.

Дставшись до виходу, ми напоролися на компаню учениць, що сидли бля каналу. Розумючи, що вилзати з води у свому 'робочому' костюм буде дурстю, я швиденько змнив прикид на комбнезон драйвера. Принаймн так я менше вирзнявся на фон вдвертого вбрання Мзай. Поки ми пливли, я встиг дослдити одяг дуже зацкавився технологю його виробництва. костюм виявився живим! Навть у цефв я не бачив нчого подбного, а тут - такий яскравий зразок високих ботехнологй. я не перебльшую. Цей костюм у прямому сенс був симбонтом для людини. Я навть встиг взяти зразки був вражений елегантнстю задуму.

Схоже творц цього дивовижного костюму поставили соб за мету одяг, який можна носити дуже довго. В основ комбнезона були клька типв водоростей, закрплених на еластичному каркас. Це дозволяло не лише надати потрбну форму виробу, але й трохи захистити його нося вд травм. Звсно це не броня, навть до мотоциклетно черепахи тут далеко, але хребет шию соб вже не зламаш. Водорост були пдбран таким чином, щоб поглинати ус шкрн видлення. Не знаю, де бологи змогли вдшукати так зразки, але я х уже поважаю! Навряд чи мен колись така технологя знадобиться, все ж у мне рвень симбозу з носм де на зовсм ншому рвн, але такий вирб явно заслугову на

мою увагу. Ддько! Та я ж секунду тому точнснько так само думав про медицину! Ой, схоже Мзайя неправильно сприйняла мо поглядання.

– Ну скажи мен, чого ти у воду полз?
– нависла вона над мною, коли ми вилзли на берег.

– Дослджував рчкову фауну.

– Там нема фауни!
– визврилася вона на мене, спробувавши безуспшно викрутити вухо.

– Фауна : риби, рчков мд, водорост...
– а якщо нема, я х туди особисто притягну.

– Нащо вони тоб здалися?!

– Рибне господарство.
– озвучив я один з не дуже перспективних варантв власного пдробтку.
– Вирощувати дешев морепродукти. Продавати на кухню. Аристократи оцнять делкатеси. Грош - на бблотеку.

– То ти в бблотеку залзти хочеш!
– нарешт збагнула жнка, одразу ж втративши запал.
– А королева Лашура курс твох планв?

– Королева не проти. Потрбн грош дозволи.

– Ясно. Значить тепер буду говорити з нею!

Це було дуже цкаве видовище: наставниця, в одному тльки комбнезон, з натугою вела за собою на три голови нижчого за не парубка, теж одягнутого у щось схоже. Ймоврно для чоловкв плотських комбнезонв ще нхто не бачив, бо вся увага глядачв була прикута до мого костюму. Лише зараз я помтив, що ммкрил на поверхн набув сво природно, шестигранно структури, але щось змнювати було вже пзно - голови глядачв стирчали з кожного вкна. Схоже Мзайя отримувала задоволення вд процесу, накше б повела порушника прямо до його хазяйки, а не зизаами через усю Академю пд прицлом сотень глядачв. Наче злочинця пд конвом.

Я ж у цей час напружено думав над своми зривами. Так дал продовжувати не можна! Найменший, навть статичний заряд змушував ботв божеволти. Що робити? Варантв небагато. Можна вдключити ус вразлив елементи, а це т ж сам 83% - все одно, що вдрзати соб яйця. Тод я на клька мсяцв перетворюся на статую, доки система не вдновиться. Або ж золюватися вд навколишнього свту, повнстю втратити зовншню сенсорику камуфляж. Хоча маскування ще можна змнити в безпечному мсц, а от з сенсорами тод доведеться розпрощатися надовго - до повного вдновлення. Доведеться забути навть про тактичн вдчуття, не кажучи вже про взор! Ну що вибрати? Впасти в кому, чи перетворитися на нвалда?

За своми роздумами, я навть не помтив, як мене вже 'дотягли' до мсця призначення. На щастя на зустрч нам вийшла Кайя, з явними намрами надавати мен стусанв. Мзайя вмить забула про мене, накинувшись на свою сестру, тому я встиг перекинутися клькома словами з Лашурою.

– Що ти вже наков?

– Нчого.

– Та ну?
– не поврила двчинка.
– що мен тепер з тобою робити?

– Що хочеш.

Ой, здаться перекладач знову глюканув. Вона ТАК на мене подивилася, що я навть занепоковся. Даремно я це сказав, але додати ще щось не встиг - Мзайя згадала про мету свого взиту й одразу ж потягнула мене у втальню, куди ззвала усх, хто був поблизу. Навть Ханл запросили, як потерплу сторону. Мене поставили посеред втальн, а сам позаймали зручн мсця стали вести мж собою якусь незрозумлу розмову:

– Ваш Кейнс сьогодн поставив на вуха усю Академю одним фактом свого снування.
– розпочала поважним тоном Мзайя, загинаючи пальц.
– Вн намагався спокусити одну з наших учениць. Проникнув до майстерень, куди, як вам усм вдомо, вхд стороннм суворо заборонено. Постйно порушував правила поведнки, переполошив усх учениць а потм ще й влаштував публчне купання на очах ус Академ.
– пд кнець ц тиради в усх присутнх, включно з мною оч були квадратними.
– Вважаю, що порушник повинен вдшкодувати завдан збитки роботою на Академю.