Чтение онлайн

– Що, так сказала?
– не поврила винахдниця, пдозрло на мене поглядаючи.

– Не зовсм. Це якщо коротко.

– Ось тепер врю.
– розслабилася двчинка, сама додумавши усе недосказане.
– Я б залюбки тоб допомогла, але давала клятву не розголошувати секрети лицарв стороннм. Ти ж навть не учень Академ.

– А загальн вдомост?

– Ну, хба що дуже загальн... Або навть...
– вона задумалася, дивлячись кудись у простр.
– Можна зробити простше. Ходмо!

Псля десяти хвилин бганини клькох вузьких коридорв ми вдрвалися вд переслдування опинились бля ворт Арени. Здаться за ними знаходиться ангар для лицарв. Я думав, що це буде якась екскурся, але Ханл потягнула мене дал, невдовз я потрапив у пдземн майстерн Академ. Справжнх лицарв тут не було, але уздовж стн на стапелях стояли два десятки тренувальних обладункв. Деяк були пошкоджен, деяк виглядали зовсм новими, а одного розбрали майже повнстю.

Вперше

побачивши розбраний обладунок, я одразу ж увмкнув запис ус зовншньо сенсорики, аби потм мати змогу проаналзувати отриман дан. Вже зараз я мг сказати багато чого про будову цього механзма, та його вразлив мсця. Одразу ж кидалася в оч вдсутнсть рами, функцю виконував сам корпус. Конструкця була дуже легка навть на вигляд. Прямо при мен один з механкв руками зняв одну з рук, пробачте за каламбур. Навряд чи вона могла важити бльше десяти клограм, накше для цього були б яксь пристосування. А значить привд потрбен не такий вже й потужний. Окремо уваги заслуговували ноги машини. Ханл сказала, що це насправд не ноги, а глайдери. Не розумю, до чого тут планери? Скорш за все вона мала на уваз якийсь варант шасс, на кшталт повтряно подушки. На жаль продемонструвати х роботу зараз нхто не дозволить, але у мене записи дуел за участю Ханл. там добре видно, що пд "ногами" обладункв дйсно виднться якесь марево, наче гаряче повтря дрижить. А якщо збльшити зображення, то можна помтити, як пщинки земл пд лицарем утрамбовуються. Значить вони лтають, опираючись не на повтря, накше б глядачв там ослпило пском. Певно робочим тлом тут знову ж таки виступа тамничий ефр. Треба буде якось взяти зразки ц дивовижно речовини. Але то потм, зараз - технка!

Ханл розказувала швидко й по сут, але часто заглиблювалася у технчн особливост, бльшу частину слв з яких я не знав, доводилося повертати до реальност, або переводити тему на щось нше. Тому не дивно, що уже через годину я приблизно знав основн характеристики обладункв: висота - 2,4 м, ширина - 1,3 м маса порожнього - 70 кг, середня швидксть - 10 м/с, в повтр на витягнутй руц пднма до 30 кг, а стоячи на земл - майже 45, висота польоту - до одного метра, стрибки до чотирьох метрв вертикально вгору.

Я спробував розбратися у систем керування, але нчого конкретного сказати так не змг. На вигляд усе це бльше нагадувало гдравлку: так ж поршн та цилндри. Якщо я не помиляюся, то рука повторювала рухи джойстика, бльше схожого кермо велосипеда - з таким же ручним гальмом на кнц, теж увитий тоненькими шлангами, як вдходили вд кожного шарнру. Тут навть був слабкий зворотнй зв'язок, аби оператор мг вдчувати передане зусилля. Скорш за все тут в основ лежить програмування ефру на певну дю. Серцем механзму був великий компресор на спин обладунка. Вн закачував ефр у шланги та глайдери, беручи енергю з того ж таки ефру. Як на мене, це був би деальний екзоскелет для солдата: легкий, маневрений, простий , на вдмну вд лицарв, не обмежений у час плотування. Для керування няких особливих навикв не вимагаться. Просто залзаш, прив'язушся, береш в кожну руку по джойстику, засовуш ноги в стремена, тебе заводять вперед - на барикади! Звсно ж усе це за умови, що ти маш здбност. Недолк був лише один - без ефру вн н на що не здатен.

– Ну навщо була потрбна уся ця вистава?
– незадоволено поцкавилася Ханл, коли ми вже виходили з майстерн.

– Вистава?

– Ти ж без мене все прекрасно зрозумв. Навщо напрошувався?

– Розумю суть. Не знаю слв. Читати не вмю. Потрбен був наставник.
– здаться пора трохи змнити тему.
– Або наставниця.

– Ем...
– одразу зняковла двчинка, одразу ж втративши усю свою войовничсть.
– Ну, тод тоб треба було спочатку абетку вивчити... вже тод...

– Ваша допомога краща.
– ще трохи лестощв не завадить.
– Лашура правильно сказала.

– Та год вже! Мен няково.
– зовсм засоромилася винахдниця, вдвернувшись вд мене.

– Це не тльки комплмент. Просто констатую факт. Ви цього заслуговуте. Сприймайте як належне.

– Ну, якщо ти вже так усе знаш...
– Ханл на мить задумалася, щось для себе виршуючи.
– У мене один проект, сама я його доводити буду довго. Щоправда вн стосуться не лицарв. Допоможеш мен?

– Сприйму за честь.

– Коли ти вльний?

– Цлодобово.

– Та ну? А як же тво обов'язки? Королева Лашура не буде проти?

– Не буде. Усю роботу виконав. Тепер вльний.

– Хм, а ти точно слуга?

– Не впевнений. Королева теж бурчить. Погрожу зробити блазнем.
– тут Ханл дзвнко засмялася, звернувши на нас увагу оточуючих.

– Казав, що неграмотний, а вже так врш складаш!
– цкаво, що насправд ляпнув мй перекладач?
– Ну добре. Завтра перед заняттями чекаю тебе бля майстерень. Тльки знайди соб робочий одяг.

– Чекатиму з нетерпнням.

– ди уже, кавалер. Хоча н, стривай!
– вона довго копирсалася у свой сумц, нарешт дстала звдти

товстий глиняний цилндр з металевими пластинками, що стирчали на торц.
– Якщо вже маш час, то подивися до ц штучки. Це запальничка для...
– яксь незрозумл термни.
– Тльки вона постйно виходить з ладу через...
– знову нчого не розумю.
– Якщо налити всередину масла натиснути ось сюди, то вона повинна зробити скру, яка...

Бззз...

Активаця нтелектуально матриц через:

3...

2...

1...

***

Кошмар! Ганьба-ганьба-ганьба! Ц мовчазн вигуки переслдували Мзайю повсюди, куди б вона не пшла. А все починалося так весело!

Наставниця Мзайя була улюбленицею усх без винятку двчат. Висока й струнка, сильна й водночас ласкава, вона уособлювала в соб деал чоловка-лицаря, яким його хотли бачити учениц. Такий соб бабй у жночй подоб. Та й сам манери наставниц нердко змушували пдопчних няковти й червонти. В результат половина учнв поважала як майстра сво справи, а нша - будь-що прагнула привернути увагу. На жаль у свт не бува нчого деального, саме гострий язичок був причиною майже усх непорозумнь в Академ. З самого початку сво кар'ри в академ ця всюдисуща бестя не давала спокйно жити жоднй людин на Святй земл. Жодна спроба вгамувати не принесла результату, а дирекця просто заплющувала на витвки оч. З одного боку такий подразник не давав учням розслабитися вносив рзноманття в навчальний процес, а з ншого - працювати з нею було надзвичайно складно. Одню свою появою, вона постйно ламала будь-як плани й нтриги, приносячи з собою веселий хаос. Зупинити можна було лише вказавши на нову цль. Бльшсть старожилв уже змирилися з присутнстю, новачки ж намагалися узагал не знаходитися поблизу. Тому коли вона обрала свою жертвою такого-соб Масаке Кейнс - залишалося тльки поспвчувати бдному парубку.

Вперше побачивши його на остров королеви Лашури, Мзайя одразу ж занесла його у свй чорний список майбутнх жертв. Не тому, що вн й не сподобався, навпаки - вн був довол симпатичним ввчливим. Збоку могло здатися, що це звичайний хлопчик. Та його поведнка разюче вдрзнялася вд однолткв: вн розумв значно бльше, нж хотв показати. А ще нтуця пдказувала Мзай, що у цього хлопця якась тамниця. Пробираючись до нього в клтку, наставниця хотла вибити його з кол, одразу ж застосувавши важку артилерю. Не вийшло - вн повнстю прогнорував ус зусилля, хоча вона ясно бачила, що вн усе бачить чу. Покидаючи острв, Мзайя дуже шкодувала, що не встигла розкрити секрет хлопчика. Але коли вона побачила його поруч з Лашурою - уся Академя завмерла в напруз.

Ще нчого особливого не вдбулося, але це було не надовго. Мзайя тльки-но починала готувати рунт для свох майбутнх забав, перш ознаки майбутнього розгардяшу вже проявлялися у рзномантних слухах та надмрнй активност учениць. А якщо додати до цього ще й багату дитячу фантазю... Краще б на академю звалилося стихйне лихо - менше було б проблем, але бог Сейку не пожалв бдний навчальний заклад. першим дзвночком майбутньо бур стала звстка про симпатичного юнака в саду.

Великий ботанчний сад був улюбленим мсцем вдпочинку для учениць будь-якого вку. Величезна теплиця, засаджена найрзномантншими рослинами, наповнюючи повтря неземними ароматами, дарувала усм присутнм тут затишок та спокй. Навть ельфи не гидували зазирнути сюди або купити у садвникв потрбн трави, а коли минулого року вони запропонували сво послуги у догляд за рослинами - взагал стала найбльш вдвдуваним мсцем у Академ. У всх було одне-дине бажання: побачити живого ельфа. Здавалося б цього року ажотаж мав би спасти, але натомсть тут з'явилася нова дюча особа - тамничий юнак у незвичному одяз. Його навть спершу сприйняли за одного з ельфв. Все почалося тод, коли хтось ляпнув, що це новий слуга королеви Лашури. Одн були у захват вд такого симпатяги, а нш не врили, що слуга цей хлопець - одна особа. Академя хоч велика, але слухи тут розповсюджувалися майже миттво, тому вже на наступний день первачки замучили наставникв, випитуючи з них ус можлив вдомост про тамничого слугу.

Та найбльше проблем викликало не це, а ус т слухи, як розпускала одна дуже непосидюча наставниця. верся, що це майбутнй наречений королеви - була одню з найбльш реалстичних. Величезна кльксть суперечливих вдомостей завжди нервувала молодих аристократв, руйнуючи хн плани, а найнадйншим способом дстати правдиву нформацю, було звернення до першоджерела. Тому не було нчого дивного, що хн доврен особи постйно бгали по Академ, збираючи нформацю. Коли ж вони дзнаються м'я хазяна, такого чудесного слуги - йому взагал вдбою не буде вд бажаючих познайомитися! Мзайя не могла дочекатися завтрашнього дня, уявляючи соб цл черги таких 'паломникв'. Але парубок умудрився несподвано порушити ус сподвання, буквально випарувавшись. Тому й самй довелося виловлювати свох пдопчних, розпитувати вже х про результати пошукв. Несподвано Мзайя сама стала жертвою свох нтриг, вдбиваючись вд охочих дзнатися останн новини.