Фантастика

Перша група громадян, яка поселилася в Діакозії, налічувала одинадцять тисяч триста шістдесят п’ять душ. Це були переважно люди п’ятдесятирічного віку. Самого Крістофарі, який не забажав перебратися до міста, не було. Його замінив такий собі Стермер — швед, директор установки. Церемонія була дуже проста.…

— Як коли. — І біля Пушкіна? — Не зовсім. Ми якось зустрічалися біля «Росії». — Де? — Біля кінотеатру «Росія». — Не знаю. — Ну, на Пушкінській. — Все одно чомусь не знаю. Ви, напевно, жартуєте. Я добре знаю Пушкінську площу. — Неважливо, — сказав я. — Чому? — Це давно було. — Коли? Дівчинці…

— Яким чином? — Важко сказати. Це щось дуже особисте, і в приступній мені літературі я не зміг знайти точного й докладного опису. Але спромігся дійти певних логічних висновків. Гарм похитав головою. — Безглуздя. Брунькування — найсвященніша, найінтимніша справа в світі. На десятках тисяч планет. І…

— Я так не думаю. — Ні, думаєш. У тебе клопоти з логікою, це твоє лихо. Ти наче той хлопець з анекдоту, який потрапив у лісі під зливу й сховався під деревом, думаючи, що коли воно вимокне, то він перейде під інше. Розумієш? — Розумію, — сказав Аделл. — Не кричи. Сонце згасне разом зі всіма зірками.…

Зебатинський посміхнувся. — Я конструюю електронні обчислювальні машини, — вів далі нумеролог, — для дослідження ймовірностей майбутнього. — Даруйте? — Звучить для вас ще гірше, ніж нумерологія? Чому? Маючи доволі інформації та комп’ютер, здатний виконувати доволі операцій за одиницю часу, майбутнє…

— Гаразд, робіть як хочете… І ось що… — Капітан одвів погляд убік. — Я моряк. Передача думок на відстань для мене — темний ліс… А, хай тебе чорт візьме! (Корабель трусонуло, поклало на борт). Так от, я не дуже вірю в ці штуки. Так, не дуже… Але якщо ви зв’яжетеся з базою, передайте наші координати. …

Голос замовк. Я не вірив своїм вухам. Що це таке? Літературна передача на якусь фантастичну тему? Чи реальна подія? Як розуміти дивне повідомлення? Я гарячково почав шукати передачі на інших хвилях. Про людину-привида вже розповідали Женева, Лондон, Рим. Потім наукову лекцію відомого фізика передала…

Та ось до її свідомості дійшли слова Сергія. Сини… Їх треба врятувати. Вони — єдина надія. Марія повільно встала. Голова паморочилася, навколишні предмети ніби розпливалися в імлі. Зірки в ілюмінаторах кают-компанії злилися в огняні нитки, які звивалися спіраллю і утворювали химерний блискучий клубок.…

У небі зблиснув віхоть сліпучого полум’я, і відразу ж біля табору сіла допоміжна ракета. Спендер дивився, як одчиняється люк і виходить Гетевей — лікар і геолог. Кожний учасник експедиції мав дві професії, доводилося заощаджувати місце на кораблі. Гетевей неквапно попрямував до капітана. — Ну що? —…

— Коштовна річ! — прицмокуючи язиком, мовив один з молодиків. — До речі, ти застрахувала її, Наталю? Моя наречена всміхнулася: — Я ще не збираюся вмирати… — Пробач, Наталю, я зовсім не це мав на увазі. Адже така гарна і коштовна річ… Мало що може трапитись… Чому мені запам’яталися ці слова? Чи не…

А напруження на полі весь час зростало. «Бородаті хлопчики» трохи оговтались після першого натиску «Добрих вовків» і кілька разів переходили в контратаку. Тепер гострі ситуації виникали то коло одних, то коло інших воріт. На чотирнадцятій хвилині центрфорвард «Добрих вовків», хитро обвівши двох захисників,…

– Спори! – прошепотів астробіолог. – Кіре, – гукнув капітан, – негайно в третій відсік. Задрай вихід звідтіля… Робот кулею вилетів у коридор. Та наблизившись до третього відсіку, він дещо уповільнив крок і став пересуватись обережно, мовби крадькома. На екрані було добре видно його кулясте тіло,…

Доктор Пегас Усе почалося в ту далеку знаменну нiч. Я лiг спати пiзно, бо дописував оповiдання про майбутню подорож на Мiсяць. Моя уява була настiльки збуджена, що я продовжував фантастичний полiт Космосом i увi снi. Та ось, коли ракета вже шугнула вниз i на мене з блискавичною швидкiстю почали…

Пасвячоны бачыў iх не раз яшчэ да той сумятнi з дафнiямi, сумятнi дзiкай i непраўдападобнай, на падставе якой розныя разумнiкi, аматары слоўцаў, адразу ж паспяшалiся абгрунтаваць iдэю пра "арбэвалюцыю" (развiццю па кругу) у супрацьвагу старой "гелэвалюцыi" (развiццю па спiралi). Пасвячоны пiша, што хоць…

Обминаючи стовбури дерев, просто на мене рухався живий килим, переливаючись самоцвітами… Я прискорив ходу, намагаючись втекти від переслідування. Килим теж рушив швидше. Тоді я побіг, роблячи, як уві сні, гігантські стрибки. Але відстань між мною і килимом невблаганно зменшувалась. А «Сніжинка» зовсім…

– Як я це собі уявляю? – перепитав інженер-кібернетик Маккензі й на хвилину замислився. – Ну, хоч би так. Етап перший. В один із спекотливих днів ти йдеш вулицею. Тобі хочеться пити. Ти підходиш до продавщиці, даєш їй монету, і дівчина притьмом наливає тобі склянку напою. – Але де тут автоматизація?…

Енквен розважався, з мавпячою спритністю лазячи вверх і вниз по шведській стінці. Потім, зачепившись за нікельований щабель, він повис, дивлячись у вікно. На широкому інститутському подвір’ї було порожньо. Тільки на волейбольному майданчику самотня постать вовтузилася побіля сітки та нова лаборантка…

Король транзисторів Джоні Докфеллер-молодший згасав. Не могли йому зарадити ні антибіотики, ні консиліуми славнозвісних лікарів, ні біостимулятори… Ніякої хвороби в короля не виявили, а тим часом він танув на очах. Кінець кінцем лікарі поклали вдатися по допомогу до ШЕДа – швидкодіючого електронного…

Дурниці ти варнякаєш, Грандо. Дурниці! Як це не почути, коли тут он скільки навергано. – Але… – Просто вночі ти залишав свій пост, ось і все. – Де ж я міг бути? – Не знаю! Може, знову бігав лічити листя на деревах міського парку чи кількість шпиць у колесах велосипедів, що проїздять повз тебе.…

Попервах Гед Борт викликав у наших вихователів захоплення. – Він чутливий, наче струна скрипки! – вигукнула Ліна Хорда по тому, як вступні випробування скінчились і Гед Борт погордливо залишив сферозалу. Мене оточили з усіх боків і один поперед одного поздоровляли з новим вихованцем, що мав такі…