Олюнька
Шрифт:
– Мовчіть! – крикнув Андрій, а відтак додав плаксивим голосом: – Ах, я би віддав і свій маєток, аби лиш Лукашів охоронити від
– Бодай так пси траву пасли, як це правда! Ваша Ганя обдерла б вам чуба аж до потилиці, якби ви хоч одно стебло дали кому з обійстя!
Всі зареготали.
Андрій розсердився ще гірше, що люди знають, як жінка ним вередує.
– Кажу вам, Асафате, не пхайте носа до чужого проса, бо розіб'ю!
Асафат, випивши за трьох, не гадав не попробувати своїх кулаків.
– Е, пшоняна каша смачна, та ще як з чужого поля просо; але ледве чи Лукашева донька покуштує її…
– Мовчи, волоцюго, бо…
– Ого! Вважай, щоб я не виволік тебе, як твого
швагра…Андрій не втерпів, ухопив склянку й замахнувся на Асафата. Однак саме тоді схопив хтось його за руки, і склянка впала на землю. Андрій кинувся з кулаками на свого противника, але інші не допустили до бійки.
Префект, що був зайнятий до цієї пори поважною розмовою з сусідом, вмішався тепер до суперечки.
– Гм… панове, заспокойтеся, я забороняю…
Ще не договорив, коли вбіг до корчми хлопчина, зняв шапку перед шляхтою, а до орендарки щось пошептав стиха. Орендарка приступила до стола і сказала голосно:
– Дмитро Яців помер!
– Дмитро?.. Господи! А то мете! – Всі стали хреститися, а Асафат і Петро пішли, щоб сповнити свій обов'язок.
Конец ознакомительного фрагмента.