Brute force
Шрифт:
Ну що тут скажеш: Angry birds - вдпочива! Я взагал не розумю: як т декоративн колони змогли витримати майже двадцять тон натягу павутини? Це вже потм я зрозумв, що рогатка крпилася не лише до них, але й до сусднх колон, до учбового корпусу, що стояв трохи дал, навть до оглядово веж... цей майже стометровий прискорювач, нким не помчений не почутий, метнув мене майже через половину Академ! Аналтик, зараза така, спроектував цю багатоступнчасту катапульту з розрахунку на враження цл не тльки за межами Академ, а ще й для стрльби труперами! Добре, що цлилися в бк лсу, окрм мене та крайнх дерев бльше нхто не постраждав. Сила удару була настльки великою, що навть режим захисту не впорався - а це вже показник. Довелося вдправлятися на острв для термнового ремонту. А поки вдновлював свою форму, спайботи вдновили катапульту здйснили запуск першого пддослдного на борт умовно ворожого судна. Поки той летв - охрестив бдолаху Гагарним. А чому б н? В космос теж спочатку собаки
До реч, кльксть одних лише стацонарних жучкв уже перевалила за клька тисяч, а вдеокамери покривали бльше половини загального простору Академ. Аналтик навть скинув мен запит на розширення процесорних потужностей, аби вчасно обробляти так величезн масиви даних. Але я йому не дозволив. Попри усю свою величезну масу Су-Ван так уже просв помтно нижче причалу, привертаючи до себе увагу робтникв, а подальше розростання бази може взагал розбалансувати перекинути острв. Або пдйомн кльця вийдуть з ладу...
Стосовно останнх - я дот! Навть Церес помтив, що глайдери цефв мають дуже схож двигуни, а я це зрозумв лише тепер! При чому нхто з прижджих працвникв навть гадки не мав, як вони насправд працюють. В бблотец про цю технологю нформац також не знайшлося. Я спершу подумав, що це ще один секрет Церкви, але н - просто таку нформацю треба шукати у тих, хто цю технкою насправд займаться. В Академ я про них точно нчого не знайду - не годиться благородним особам вивчати ремесла! А дстати цю нформацю конче необхдно, накше робота над аеромодулями для труперв затягнеться надовго.
З моменту нашо розмови з Цересом минуло багато часу. Схоже я наступив йому на мозоль, бо тепер вн кожну вльну хвилинку витрачав на тренування. Я навть став побоюватися, що активаця НК вдбудеться ранше запланованого. Втм, для мене негативний результат - теж результат. Якщо таке станеться, то на Цереса одразу ж спустять усх собак, а потм я зможу витягнути його з вигодою для себе. Егостично? Може й так, але вд задуманого не вдступлюся. Я довго ходив по лезу ножа, продовжувати в тому ж дус не збираюся. Вн хлопець розумний, загартований симулятором, повинен розумти ус ризики свого становища. Який би сценарй не реалзувався, я в будь-якому випадку залишуся у виграш. Але то справа недалекого майбутнього. Нин ж мене бльше хвилювало сьогодення.
На жаль псля вдходу Ханл вд справ доступу до лицарв, навть таких бракованих, я так не отримав - Лашура суворо наказала не пдпускати мене до майже готових машин, взагал запечатати майстерню усма можливими способами. Напевно вона побоювалася, що у свй вльний час я можу щось утнути з мехами. Ага, дуже вчасно! Нби у мене ранше не було можливост це зробити. Пдозри були не безпдставними, я дйсно збирався трохи почаклувати над ними, але у мене для цього буде ще купа часу. Звсно ж заборона мене не зупинила, ще до того, як королева закнчила свою фразу, я згнав до майстерн усх вльних дронв. Я розраховував, що мен вдасться органзувати соб доступ зсередини. Але не вийшло - наставники на прохання королеви закрили ус проходи до майстерн якимось замком. найсумнше тут те, що ця зараза повнстю глушила ус канали радозв'язку на клька десяткв метрв навколо. Контроль над дронами всередин майстерн було втрачено.
Мом же завданням на увесь час вдсутност Ханл було вирзати з металу й пдганяти одну до одно нов шестрн для редукторв. Роботу приймали по кнцевому результату. Ага, буду я клька годин махати напилком заради одного колщатка! Редактор-проект-реплтанк, з цистерни вивалються вже готовий редуктор, а я можу спокйно ти займатися своми справами. От я й займався усм, про що тльки мг подумати.
А думав я в першу чергу про захист вд того агресивного туману, з яким зткнувся на болот. Я вже згадував, що мене няк не покида вдчуття, нби я щось забув. Я намагався згадати все, що колись робив навть просто думав - безрезультатно. Тому почав вишукувати все, що так чи накше може становити для мене загрозу. цей туман стояв другим номером у списку можливих непримностей. Першою був електричний струм, але нова конфгураця ммкрилу повинна раз назавжди виршити цю проблему. Туман же побороти виявилося не так уже й просто. На вдмну вд ефру, його нанти були ще не до кнця затерт, первинна програма у них працювала як слд. Тобто цей туман гриз усе, що до нього потрапляло. Виключення становили лише деяк неорганчн сполуки на кшталт кремню. навть силкон не був панацею - млк паразити швидко упзнавали штучний матерал бралися за дло з подвйним завзяттям. Тому мен потрбна принципово нова система захисту. Була думка про абляцйну броню, як я це вже робив ранше, але вона може порушити делектричн властивост ммкрилу. Залишалося лише експериментувати шукати нов варанти. Заодно
виршив себе прокачати - все одно на ремонт прийшов.Дрони здерли з мене увесь пошкоджений ммкрил, я вперше за увесь час перебування тут зумв подивитися на свого нося у його первозданному вигляд. Точнше навть не на самого нося, а на те, що вд нього залишилося.
Красень, що вже й казати! Шкри як тако на тл не залишилося взагал. Залишився лише тонкий, абсолютно прозорий шар синтетично сполучно тканини, крзь яку було видно кожен мускул - прекрасний ходячий посбник по анатом. Свй оригнальний вигляд бльш-менш зберегло лише обличчя. Ну, окрм ледь помтно рамки окулярв навколо очей, сенсорних головок на вилицях та сивого волосся, бл корен якого уже стали помтними. Але навть у такому стан я не мг не вдзначити, що хлопець мав би бути вельми симпатичним: правильн риси обличчя, тло пдтягнуте, жодного натяку на жир, та й нижче поясу чим гордитися... Серйозно, я мг би назвати його красенем! Що ж стосуться мене, то ледь-помтне мереживо чорних момерних волокон у м'язах, як ще не замнили сво природн аналоги, та чужордн включення посеред органки навряд чи когось зацкавить. Окрм патологоанатомв. Але до такого я доводити не збираюся.
Довгоочкуваним бонусом йшла нова верся ммкрилу, якого я, пам'ятаючи сторю у лс, налпив на себе з подвйним запасом. Тепер я мг без проблем робити вигляд, що перевдягаюся, а сам 'одяг' можна буде використовувати як окремого дрона. Ну нарешт - довгоочкуваний екзоскелет з змнною геометрю тла. Щоправда для пдгонки усх цих нововведень довелося трошки побгати голяка по ангарах острову. Я маю на уваз абсолютно голяка: навть без шкри. Але надвор була глуха нч, ус робтники давно спали, тому нхто не бачив, яким безпорадним я був перш клька хвилин. Спершу я навть на ноги пднятися не мг - настльки вдрзнялася фзична модель нового тла. Псля того, як базов рефлекси було напрацьовано, я на пробу збльшив габарити тла до звичних мен. Маси м'язв було ще недостатньо, однак тепер ус мо прийоми стали на сво мсця ефективнсть ближнього бою виросла в рази! Та й для маскування такий козир був дуже корисним. Навть паранок не подума, що двометровий велетень може раптом перетворитися на пдлтка.
А поки мо оновлення ще готове, я виршив зайнятися тим, що вже дуже давно вдкладав - дослдженнями. Не просто тупим збором нформац, а експериментами, творчим пошуком...
розпочати виршив з того ндикатора, яким мене намацали в порту. Попросив дрона принести. Просканував, розбрав, розбрався... Потм вилаявся, плюнув розтрощив. Ну хто б мг подумати, що мене запеленгували звичайним(!), детекторним(!!), радоприймачем(!!!). Його конструкця була настльки проста, не сказати б примтивна, що склепати мг би будь-який радолюбитель-початквець навть на початку ХХ столття. Просто коливальний контур, бльше нчого. Увесь секрет у тому, що в якост чутливого елемента використовувалися капсули з згущеним ефром. Тобто тими-самими нантами, як реагували на мо випромнювання краще за будь-як сенсори, та ще й свтилися при цьому. Проблему вдалося виршити поступовим переходом на ншу частоту випромнювання, до яко зможуть звикнути лише мо нанти.
Потм взявся за роздобуту на болот шокову мну. Вже здогадуючись про можлив принципи роботи, я без зайвих церемонй просто розколов корпус, який до того обережно, буквально по молекулах перетравлювався в одному з репл-танкв. На жаль в нй теж не знайшлося нчого нового. Вражаючим фактором був пдведений через кабель електричний струм. Провдником же виступав струмнь рдини, який випускався в напрямку жертви. Другим полюсом була заздалегдь зволожена тю ж рдиною поверхня, на яку заходив порушник. Вона ж виступала ще одним сенсором на подоб конденсатора, будь-яка змна параметрв якого призводили до активац. Як в попередньому випадку, в конструкц нема абсолютно нчого нового. Виняток склада лише оригнальна сферична форсунка-корпус, але точнсть дальнсть струменя викликають в мене лише смх. Близько десяти метрв - це несерйозно. очевидно, що створювалася вона саме для роботи в туман, бо оболонка, не зважаючи на солдний вк, так не пддалася руйнац. Ну хба що фзичнй.
Стою я, значить, в ангар нашого острову, поруч крутяться десяток спайботв у рзних варацях, а перед мною в гранично зольованй камер, вирував збраний на болот туман. Як виявилося, вн дуже добре реагу на магнтне поле. Пд впливом електромагнтного поля уся ця аморфна маса набувала найрзномантнших форм, збиралася в концентрован згустки рвномрно вкривала увесь об'м камери. Це може бути пов'язано з великим вмстом металв. Або наявнстю власного магнтного поля. щоб дати точну вдповдь на це питання, мен потрбно було знайти спосб вддлити бодай клька нантв вд групи так, щоб вони залишитися активними, при цьому не зжерли мо нструменти дослдження. Як виявилося, кремнй був диним матералом, який нантв майже не цкавив. Саме з нього був зроблений корпус мни, сенсорна стка мох труперв. Ну ще була вода, але на роль захисту вона не годилася. Коли випромнювання слабшало, туман осдав на дно контейнера, там змшувався з водою утворював уже знайому мен дку рдину, яка й склада основну масу болота. По аналог з одним фантастичним оповданням виршив назвати 'холодець'.