Проза

Ему не было ее жаль. Он точно знал, что будет дальше, и нисколько этого не боялся. Она в последний раз набрала номер и последний раз прослушала серию унылых гудков. А потом вздохнула и огляделась. Значит, придется все брать в свои руки и как-то выбираться самостоятельно. В конце концов, она не в…

* * * В Гегарде после службы из церкви живописно выносят большие корзины с хлебом: этот хлеб предназначен для обряда «матах»; теперь его полагается раздать бедным. Дословно «матах» означает «подносить соль», и главный смысл этого обряда – дар Богу через сотворение милостыни бедным, пожертвование. Пожертвованы…

– Дядя Рафик, просто так получилось. Не обижайся. – Да как я могу на тебя обижаться? Ты же мне как дочка! Разве я могу на дочку обижаться? Только ты к Роберту не садись. Не доверяю я ему – молчит, даже музыку не слушает. Что у него в голове? И женщины у него нет. Холостяк. В рестораны не ходит, ни…

Продекламировав сцену, Николев, совершенно как зрячий, воротился к своим креслам и сел на них. Шатров не преминул назвать его неподражаемым актером и писателем. Чтение или игра Николева была самая напыщенная, неестественная, певучая декламация, не совсем, однако, похожая на обыкновенное тогда чтение…

Стас. Стас – трубач. Просто Стас Дударев. Без псевдонима. У него тоже новая сейчас труба марки Е.М.WINSTON, американская. А раньше была русская, но старая, «киксовая». Стас парень хороший, но закрытый. После армии. Вроде где-то в ракетных войсках служил или в артиллерийских, он об этом не распространяется.…

Политуправление помещалось на противоположном берегу озера. Я хотел было спросить дежурного офицера о причине вызова, как тот, сделав жест в сторону кабинета начальника, сказал: — Прошу! Я подумал: «Наверно, насчет отпуска… Ох, не время!!!» Месяца три тому назад я подал рапорт об отпуске для поездки…

Із брудної й при дощі «тойоти» біля під’їзду за вагітною роздратовано спостерігав мужчина років тридцяти, настільки звичайний, що, коли б не стильна борідка а-ля демон і хитруваті очі, у натовпі й не розпізнати. Побачив вагітну з гумовою потворою – мало цигарка з рота не випала. – Та вони всі там божевільні!…

— Ви не можете просто так серед навчального року кидати школу! — справедливо обурилася директриса. — У мене дуже серйозні причини. — Можна довідатися які? — Хвороба. — Хвороба? — споважніла директриса. — Невже аж така? — На жаль, діагноз невтішний, —…

Наталя виписала нам одну рознарядку на двох. Мабуть, хотіла таки переконатися, що старенька не тільки померла – її глибоко зарили. Ще вона просила переписати номер дільниці та могили. Навіщо то було її практичній душі, я не відаю (хоча підозру маю), але доньчину настанову виконала. Наш Славік вдався…

Ніч над Трухановим островом не така, як по всьому Києву. Мов мала дитина, – впала, коліна позабивала і завмерла – ворухнутися страшно, зойкнути несила. Німо. Тільки й чути, як хвиля на берег – хлюп. Обережний їжачок кинув гризти зів’яле яблуко, забуте кимось із відпочивальників, повів носом. Німо? Дерева…

Не маючи ані сили, ані відваги потоптати ту бридку гидоту, поволі, яку сповільненому кадрі, пересуваюся у фотель і на якусь мить прикриваю долонею очі. Я навмисне відтягую зустріч, яка повинна ось-ось відбутися з власної волі. Проте моя добровільність зараз нагадує добровільну смиренність схиленої шиї…

Ти ще ніколи в житті не бував у Чортополі, Хомський, і навіть змушений був якось вислухати гнівну нотацію з уст однієї поетки-патріотки про те, що Чортопіль — наша духовна Мекка, і не побувати в ньому не можна, якщо ти справді любиш свій рідний край, а кожен митець повинен любити свій рідний край, пане…

…Десь там, за ліщиновими кущами, сотенний Скиба заряджав міномет, спрямований на зайнятий облавниками «Червоної рубахи» млин; Скиба, кваплячись, укинув міну в дуло зворотним боком, і всі четверо мінометників разом загинули – нині вони спочивають біля боднарівської церкви на цвинтарі, а упівська сотня…

Таким бачив його гімназичний друзяка одного з моїх дідів Міша Булгаков. «Но это были времена легендарные,  – писав він, – те времена, когда в садах самого прекрасного города нашей Родины жило беспечальное, юное поколение. Тогда-то в сердцах у этого поколения родилась уверенность, что вся жизнь пройдет…

Я сиджу мовчки. Родини я не маю. Розлетілися всі по світі, розійшлися. Тепер старший син відбуває повітряні рейси Оде – Індія. Я іноді дістаю від нього привітання з дороги. І разом з його голосом чую плескіт океану під його безшумним самольотом. «Тату, – гукає він мені, – я бачу хвилі, що посивіли, як…

«Зрубати!» Воно перейшло в шемрання. З того пов­став стривожений шепіт, зітхання, врешті - піднявся шум, немов від вихру, наповнив далеко-високо воздух, як шум моря, що аж ставало лячно, збився під хмари, а наостанку зашуміла буря. Небо затьмарилося грізно-чорною барвою, а відтак почалася вона, гірська…

І малесечкі рученятка тягнули його сонного з усієї своєї маленької сили, і сльози палючі капали на його від жаху та від трусу, і сердечко маленьке колотилося коло його вірненьке та щиреньке, а він сонний переступив два ступні ті у хижку безважливо і знов припав, сном поклонений. Він не чув, як трепечучі…

Бачить Дрозд, доріжкою баба йде, чоловікові в поле обідати несе. Скочив Дрозд у калюжку, в воді обмочився, в піску забруднився та бігає по доріжці, пурхає сюди й туди, немов зовсім літати не може. Бачить баба, пташина мокра та немічна. «Дай,- думає,-зловлю оцю пташину, принесу додому, буде забавка…

Сумно менi було, i перемовити щире слово жадалося. А Чайчиха коло печi порається. — Горпино! — кажу. — Ось я журюся, я плачу, а ви все однаковi. Так вам, мабуть, бог дав!.. Певно, що й ви лихо знаєте? Вона скинула на мене чорними очима, немов питала, яка в мене думка, та й одказала:…

По челото на генерала се стичаха едри капки пот. — Трябва да Го покажем на всички, Ка. На цялата наша Орда. Нашите мъже ще станат неуязвими, разбирате ли? Сега вече можем да се изправим срещу мечка — тя има нокти, а ние имаме Това, ще можем да разкъсаме звяра, преди той да ни разкъса, да…