Проза

8 декабря 1913 Генералам двенадцатого года Сергею Вы, чьи широкие шинели Напоминали паруса, Чьи шпоры весело звенели И голоса, И чьи глаза, как бриллианты, На сердце оставляли след, — Очаровательные франты Минувших лет! Одним ожесточеньем воли Вы брали сердце и скалу, — Цари…

– Какая я тебе Феврония, пугало огородное! У Февронии волосы аж до пятой точки, кто нынче так вообще ходит? Глаша я! Так и запиши в своей бумажке. Гла-ша! Волос у претендентки и впрямь было негусто. Да и те по большей части сконцентрировались где-то в районе подбородка. Жиденькая коса едва доставала…

У Михайла Коцюбинського найбагатші алюзії щодо народницько-реалістичних концепцій знайдемо, очевидно, в «Лялечці». З одного боку, тут іще подекуди помітна залежність новеліста від старої манери — до імпресіонізму Коцюбинський зміг прийти, лише подолавши надзвичайно сильний у ранній творчості вплив Нечуя-Левицького.…

в'язні титли красячи? Чи то вмер послушник смирний - пан колись, чи князь, чи вояк, але тут віддавна в кухні монастирській послугач? Чи то вмер якийсь достойник, еромонах чи ігумен - тут усім однака шана: «Cо святими упокой!» Чи то, врешті, хтось живий ще сходить на «останній…

4. Коли стало правилом щодня зідзвонюватися з близькими і впадати у паніку, якщо зникав зв’язок або хтось не брав слухавку. 5. Коли вдавалося в Інтернеті подивитися українські новини, а за загиблими воїнами плакалося, як за своїми рідними синами. 6. Коли на собі відчула тяжкі кайдани неволі, бо навіть…

Верхи на білій лозині, в супроводі Дорошенка й Смаль-Стоцького, їде гетьман. Лозина під ним як намальована. Гнучка й тоненька… Чистокровна арапська. Подарунок арапського султана хана Гренер-Огли-Дупало. На гетьмані керея від Вартгайма й кунтуш од Кадеве [1] . А через плече широка стрічка з написом…

Серед 136312 слів (не рахуючи тих, що подаються як пояснення, а таких десятки й десятки тисяч) одинадцяти-томного словника української мови, є одне притягально-колоритне, дещо аж загрозливо-наступальне, викличне слово – ЯРИЙ. Воно має кілька значень: який народжується весною, молодий. Те саме, що…

– Ні, доволі буде й двох! – крикнув Ломицький. – Вмийтесь і втретє, бо я знаю, куди ви збираєтесь йти, – задзвенів голос за дверима. – Ба не знаєте! – Ба знаю: тричі вмиваються паничі тоді, як до паннів ідуть в гості, та ще й таких паннів, которих вони люблять. Чи правда моя? – гукнула Христина.…

Мене змучило й невдоволило ще (з винятком поодиноких хвилин) моє дотеперішнє життя. Обдерло з усіх надій, з усіх мрій, скарбів моїх. Те, що лишилося ще в мені, жадне лише спокою, гармонії і поезії. Чи повірив би хто мені, що я, не такий вже молодий мужчина, тверезий в своїм заводі, [2] бажаю ще поезії…

Між Рунгом і Магурою вона дома. Тут навіть і побалакати було з ким. Тут між їх стінами товкли цигани каміння. Своїми чорними жилавими руками розбивали гостре каміння від холодного поранку аж до сховку сонця. Старий циган, циганка і хлопець. Розжилися тут, мов дома. Недалеко них горів огонь; в ясних днях…

- Один кат! Я розумів життя так, як воно є, одкинув усі ілюзії, всі забобони - і дивлюсь на світ тверезо. Я розумію своє становище. - Становище дресированої товарний,- промовив замислений Гайденко.- Таким поглядом, такою відмовою не можна задовольнитися. - Ти завсігди був метафізиком,-…

— Він пішов з чемоданом? — швидко спитав Звягінцев. — Не знаю. Я в цей час уже був у ліжку. Боліла голова, я прийняв пірамідон і незабаром заснув. — А вранці? Ви ж завжди на роботу ходили разом. — Звичайно мені доводилося його будити. А тут він ще ввечері попередив, що…

І тредеще серце від зворушення. Це його Батьківщина! Її тепло він відчував всім своїм єством, назустріч тому теплові він випивав свої молодечі груди пружно і юно… Вони виходять на головну площу. В сонячнім сяйві вдаряє оркестра… Барабан так гагахнув, що в вухах луснули перетинки й задзвеніли… Проклятий…

Князь Трубецкой, проходя отъ города Путивля къ городу Конотопу, встрченъ былъ отъ жителей Конотопских и увдомленъ, что къ нимъ наведены Виговскимъ Польскія войска, не извстно съ какимъ умыслом. Князь, вздумав мимоходомъ забрать Поляковъ въ плнъ, причитая то къ своей коммисіи, осадил Конотопъ. Но генералъгетманъ…

- Вiкторыя Спенсэр-Свiфт не цiкавiцца далярамi. Ёй, як i мне, больш за восемдзесят. Ёй хапае i сваiх прыбыткаў. Не, адзiнае, што яе можа прымусiць, гэта - прыхiльнасць да вас, - вядома, калi вы здолееце абудзiць сiмпатыю, а таксама надзея, што вы створыце прывабны партрэт прабабкi яе мужа. - Лорд…

Интерес для любого историка предоставляет глава, повествующая о судьбе переселенцев Крыма. Одним росчерком пера миллионы людей переселили в уральскую глубинку и в голодные степи Казахстана. Мы становимся свидетелями серой и безрадостной жизни этих людей, полной тревог и безнадежности в будущем. Однако…

Девушка неторопливо поворачивается. Замечаю какие тонкие у нее брови и темные радужки. И понимаю все по глазам. – Еще один человек, – уточняет медсестра и протяжно выдыхает. Закусываю губу, чтобы не закричать. А у самой сердце, кажется, вываливается из груди. Жжет и горит внутри и вот-вот вместо…

— Чудес-ную! — подхватила восклицание гостя бабка Юля. Она стояла у печи, склонившись над закипающим самоваром, и в полутьме было видно, как блестят ее не остуженные годами черные, горячие глаза. — Тоже сказал — чудес-ную!.. — И старуха рассмеялась, отчего все морщины запрыгали на ее лице. В лад матери…

И все же прав Паскаль: человеку по-настоящему интересен только человек. И меня куда больше романских соборов, колоколен и часовен привлекал Жак. Должен признаться, что поначалу он показался мне современным вариантом флоберовских бедолаг: Бювара и Пекюше, недалеких буржуа, решивших овладеть всеми знаниями…

Маленький Саша Линник однажды подсмотрел и подслушал такой кухонный диалог и совершенно ничего не понял из этой драматичной сцены, кроме русских слов «на х…» и «усатая сволочь». Но он очень хорошо запомнил совершенно нетипичный для внешне всегда спокойного и рассудительного деда горящий взгляд и яростную…