Проза

– Да, кстати, как ты устроилась? Тебе нравиться дворец? Дочь недавно приехала к нему. Конечно, внешне он делал вид, что очень этим не доволен, особенно если учесть причину их воссоединения, но он так устал жить один, что в глубине души ликовал, что все так удачно сложилось. Он приказал подготовить…

– Стой тихо. Дёрнешься – выстрелю, – сказала женщина с прежним спокойствием. – А теперь выбирай: либо приз, либо глаз. Борис вдруг почувствовал, что это не блеф. Она действительно способна выстрелить. Бородач это тоже понял. Он поднял руки в примирительном жесте. – Ну, хорошо, хорошо! Только как…

– Давайте без них шампанского бутылочку откроем! Эй, шашлычник! Кирюха! Открой нам бутылочку! – Для тебя, Лер и прекрасных девушек с удовольствием! Кирилл встал со стула, предварительно перевернув решётку с мясом. В это время из леса появился Серёгин с Костей. Пыхтя и сопя, они кинули на землю столбы…

На тот момент, муж поддержал жену. Он понимал, насколько плохо ей было. Плохо ей – плохо и ему. Её проблемы – и его тоже. 7 Тем временем, сестра Джавада находилась у них дома, и подслушала их разговор. Она тихонечко, на носочках, отошла от двери, а затем направилась в сторону кухни. 8 …

– Есть вопросы к комиссии? Это был он – мой шанс! Я сделал шаг вперёд, звонко впечатав голую пятку в потертый линолеум. Полковник напрягся. – Товарищ полковник! Прошу направить меня служить в морскую пехоту! Я спортсмен, имею второй юношеский разряд по борьбе. Про борьбу и второй юношеский разряд…

К Кислицкому подходят ассистенты, размещают справа и слева от стула электро-нейтральные пластиковые штативы с капельницами. Смазывают сгибы рук Кислицкого спиртом, и аккуратно вводят в его вены пластмассовые иглы. В правую руку – глюкоза, в левую - дофамин. Раздается команда на запуск. Объект нависает…

— И полцарства в придачу? — пробормотал Саша. Папа его не услышал, потребовал от меня: — Загадывай! — Не лает, не кусает, а в дом не пускает, — покорно выдохнула я и тихо пояснила Саше: — С ним лучше не спорить. — Замок, — ответил Саша. — Поддавки! — возмутился папа. — Давайте, Сашенька,…

В останні два десятиліття свого життя Гете був всесвітньо визнаним поетом, а його дім у Веймарі став місцем паломництва. Саме тоді були зроблені численні записи різноманітних бесід і висловлювань Гете, особливе місце серед яких належить розмовам з Гете секретаря поета П. П. Еккермана. Ранньою весною…

Мероприятие было достаточно респектабельным, чтобы не бояться туда пойти, и достаточно опасным, чтобы потом вспоминать о нем до конца сезона. Коглин умел сводить городских столпов с городскими демонами так, что выглядело это все невинной забавой. Помогало и то, что сам Коглин, который, по слухам, раньше…

Изданная в Германии в 1997 году «Хроника и история 20-й моторизованной немецкой дивизии», которая вышла к Неве в конце августа 1941 года, этот вопрос проясняется следующей записью: «31 августа 1941 года командир 39-го моторизованного корпуса отдал письменный приказ, в котором, в частности, говорилось:…

Смерть Марата виявилася подібною до його життя – нелогічною й сповненою таємниць. Була ніч із суботи на неділю. До церкви Марат не пішов, оскільки вважав себе мусульманином, до того ж невіруючим, натомість посеред ночі вибрався в кіоск за сигаретами. У домашніх капцях і з купюрою, затиснутою в кулаку.…

– По якому праву? – По праву сильного, – все ще шкірив він свої білі міцні зуби. – Тому я прийшов і взяв тебе, пташечко грецька. – Ви, кочовики, завжди берете те, що… – …що нам подобається, – перебив він її насмішкувато. – А вродливих жінок ми завжди любимо. Швидких коней, ясну зброю і гарних жінок.…

Мері заверещала і лемент її не вщухав. З бару вибігло кілька чоловіків. Один з них побіг назад у будинок, щоб подивитися, чи немає там часом когось із колишніх клубних лікарів. Знайоме з Баррі й Мері подружжя, почувши з рес­торану, який зчинився ґвалт, облишило подані страви й вибігло надвір дізнатися,…

– Та всім же відомо, що він Марту… – А не його це справа, кінець кінцем, – відрізала старша повитуха. – Коли не зумів у Господа Бога допомоги випросити, нехай ще подякує і нам, і самій відьмі. – То як, послати за Мартою?! – А що робити, пошлемо!.. Тітка Марта була відомою на всю околицю цілителькою,…

Він навіть не може згадати, що сталося: літо починалось так добре, ішли дощі, Собака успішно й безтурботно просирав свої молоді роки, аж раптом друзі-рекламники затягнули стабільно безробітного Собаку в нетрі рекламної індустрії, простіше кажучи, узяли кур’єром у відділ реклами своєї газети. Собаку ламало,…

Мадам Будденброк слегка дотронулась до руки невестки и, уставившись ей в колени, тихонько засмеялась. – Он неизменен, mon vieux! [2] Не правда ли, Бетси? – Она выговаривала: «неизмэнен». Консульша только слабо погрозила своей холеной рукой, на которой тихонько звякнули браслеты, и затем этой же…

Надворі вже дощ зовсім перестав. Гори чорніли неначе якесь велетенське місто після пожежі. По декотрих горах слались хмари; деякі чорні верхи ніби куріли димом, здавалося, от-от спахне червоне полум’я з обгорілих верхів, бо вже валує дим. Шосе вилося все вгору та вгору. Потоки каламутної води ревли та…

Дівчина хлю­па­лась у теплій воді, ко­ли враз, гля­нув­ши на при­бе­режні оселі, во­на так і зак­ляк­ла, зігну­та й зацікав­ле­на. Те, що її заціка­ви­ло, бу­ло не що інше, як троє осідла­них ко­ней під ґанком вілли, а ко­ло них та­та­рин-провідник, ви­ди­мо, че­кав на ко­гось. Та ось од білої стіни…

- Грішний я, Се­мен­ку, грішний пе­ред бо­гом і пе­ред ва­ми. А то в ме­не ни­ви, як вівці доб­ре го­до­вані, чорні та ку­че­ря­ві. Я за­раз за­вер­таю во­зи до схід сон­ця, аби бо­га не гніви­ти… - Наше діло з зем­лею; пус­тиш єї, то про­па­деш, три­маєш єї, во­на всю си­лу з те­бе вігор­тає, вічер­пує…

— Буду. — Полковнику, ви кажете… — Не лякайте мене гостями. Не лякайте, кажу. Мій дід, аби ви знали, тими вашими гостями свиней годував. — А от наш друг вважає, що настав час закликати Майстра Зброї. — Ваш друг… Чорт би вас грав з отим вашим другом… А ви його зможете…