Книги из серии "Пригоди. Фантастика"

І Віола з Алдоною знову бігли, зриваючись у яри, забиті масою трав і виткої березки, — їм, незвиклим до посадки старих кораблів, здавалося, що зірка падає просто на них. А вона, пробившись у щільні шари атмосфери, подала голос такий же приголомшливо-оречевлений, як груба криця радіомаяка, і незабаром…

Нільсен промовчав. — Підемо лісом, тату? — Так. До халупи на околиці Гломф’юра навпростець було кілометрів п’ять, але стежка тут спускалася майже до моря. Під час шторму нею не пройдеш. Дорога через ліс давала гаку, зате була цілком безпечна. Хижих звірів тут не водилося, а гітлерівці сюди боялись…

— Сержант Бірнс, — доповідає Маккінлі, — їв помаранчу. Зернятко впало на кнопку… — Ви… ви… — затинається Командуючий. — Що ви мелете? — Бірнс ненароком вдавив кнопку у гніздо. — Майоре, ви сповна розуму?.. — Так, сер, стався запуск. — Ви усвідомлюєте, що трапилося? У трубці мовчання. Тільки в проводах…

1911 року американський журнал “Модерн електрікс” почав друкувати роман нікому невідомого доти автора Х’юго Гернсбека, який описував життя через сто п’ятдесят років. Автор називав усе те нове, що ввійшло в побут людей. Тут і телефот (відеотелефон), і керування погодою, і гіпнобіоскоп (гіпнопедичне навчання),…

— “Піонер”, — тамуючи хвилювання, каже Андрійко. — Там он на корпусі написано. — Ага, бачу, бачу… Професор уважно розглядає сріблясту модель. Вона й справді гарна. З боків її видніються ілюмінатори, крізь які можна бачити астронавтів, що сидять усередині в добре устаткованій кабіні. — А ти все передбачив? —…

— Прошу вас, мудрий Соте, ознайомитись з оцим коротким записом. Тут не більше кількох хвилин. — Давай, — перебив Сот. На його одутлому тілі виникло видовження і простяглось до Рея. Митець подав йому маленького кришталика, і Сот відразу притулив його до своєї конусовидної голови. “Якщо цей запис не…

І знову запала тривала мовчанка. — На жаль, і в науці є багато способів марнувати час, — озвався чоловік, який до цього старанно чистив свою масивну люльку. — Е ні, пробачте, Павле Петровичу, — раптом підвівся професор Данилевський — високий, ставний, повнотілий чоловік. Обличчя його дихало міцним…

Таксі — Ти чого? Тривога? — запитав Стьопка. — З ним щось коїться. — Я кивнув на спину гітариста. — З Федором? А тобі яке до того діло? Ну й псих… Я не знав, що мені робити. Ми стовбичили серед вулиці, де будь-хто з учителів міг узяти нас на замітку і завернути назад у школу. А гітарист віддалявся,…

Помічник доповів про знахідку Аркадієві Пилиповичу. Всі разом роздивлялися сліди, намагаючись визначити, чиї вони. Загадка могла б прояснитися, якби на той час вони довідалися про ще один зниклий контейнер… 2 Загримів — кільце об кільце — якірний ланцюг. Море дзвінко зойкнуло, хлюпнуло піною.…

— Заважаєш, — суворо мовить Максим. — Чому б тобі не піти в дитячий салон та не пограти там із іншими дітьми? Дівчинка ображено схиляє голівку. — Пробачте, — шепоче, повільно збираючи свої різноколірні клаптики. — Надто ви суворий, — дорікаю йому, сідаючи за столик. — Дітям дуже шкодить вседозволеність.…

І над стадіоном туманилася та ж світла сфера. У хвилини згасання пристрастей публіки вона майже зникала… Матч скінчився, сфера над стадіоном нагадувала північне сяйво. Я просувався до виходу слідом за сусідою. Він був трохи нижчий від мене. Та ось натовп притиснув мене до цього чоловіка, і я відчув…

— Але ж і конгломерат! — обізвався по хвилі. — Тут тобі й філософія, і фізика, й математика, й радіаційна хімія. — І що ж, ви помітили в тому конгломераті протиріччя? — поцікавився пасажир у коричневій куртці. — Тим-то й ба — так хвацько все припасовано, що й леза у шпарину не просунеш. Писав талановитий…

На повозці лежав автомат без диска, замащена солдатська ватянка, парусинова торбинка, а в ній — кілька гранат. На дні хури під сіном я знайшов білу бляшанку, повну красивих, пофарбованих рожевим лаком запалів для гранат. Ще була на повозці радіостанція. Важка, металева, з безліччю важелів, вимикачів…

Ми з штурманом Азимутом поверталися на моїй коробці з Місяця на Землю. А щоб ви знали, мій штурман був чоловік статурний: не так, щоб величенький, а метрів зо два з гаком залюбки вміщалося між його тім’ям та п’ятами. Сили він був нелюдської. На Місяці піднімав мою коробку разом зі мною однією рукою.…

Контейнер стояв посеред тихого літнього ранку. Відстрілений парашут, по якому перебігали легкі брижі, білів метрів за п’ятдесят на пагорбі. Ракети поблизу не було — мабуть, вона впала десь далі. Пілот глибоко вдихнув свіже густе ранкове повітря й відчув, як запаморочилося в голові. Та за хвилину все…

…Через дві години старший оперативної групи лейтенант Смоляк підбивав підсумки: — Напад на сторожа і пограбування магазину вчинено на світанку, десь о четвертій–п’ятій годині. Злочинців було троє. Вони накинулися на сторожа, зв’язали його й затягли у підсобку. Зараз, після надання медичної допомоги,…