Чтение онлайн

Ми навіть не помітили, що давно вже стояли біля воріт будинку,

де жив Сашко. Кінорежисер, вислухавши його історії й пригоди, довго мовчав, про щось міркуючи. Потім потиснув на прощання Сашкові руку і рішуче промовив:

— Ну, Сашко, вирішено: війна тоді перешкодила нам поставити картину, в якій грав і ти, але тепер ніщо не перешкодить… Ти

в цій картині будеш виступати і гратимеш добре, адже ти будеш грати в ній самого себе.

З несподіванки Сашко розкрив рота, хотів щось сказати та так і застиг, не вимовивши й слова.

Коли ми здаля оглянулись назад, Сашко все ще стояв і зачаровано дивився нам услід.

1950