Прес-центр
Шрифт:
(Свій план Ролл сформулював, вислухавши розповідь Велша про його першу розмову з Дігоном, коротко, з усмішкою:
— Починайте діяти, Майкл. Нехай майор Лопес пообіцяє Дігону ціну на боби какао тисячу доларів замість двох з половиною, котру Санчесу гарантував Граціо, нехай собі. У мене є молодий капітан, який, коли де буде потрібно, націоналізує всі плантації, що їх купив Лопес через підставних осіб, і призначить ціну вісімсот доларів. Водночас він звернеться до нас з проханням про допомогу: «Не можу стримати натовп, можливий інцидент з посольством, пришліть морську піхоту для евакуації вашого персоналу». А там, де з’явиться морська піхота, буде порядок, і це — на
Велш тоді сказав:
— Дігон не простить мені цього.
— Гірше, коли я вам чогось не прощу. Як-не-як наша дружба і ділове співробітництво підтверджено роками, Майкл, а ми вміємо захищати друзів.)
… І ось тепер, зустрівшись на території, що охоронялася, Велш стомлено посміхнувся.
— Настав той час, коли вам треба захищати мене: в Європі просочилася інформація, там дізналися про активність Дігона у Гаривасі…
Реакція Ролла була несподіваною.
— То це ж чудово, — він здвигнув гострими плечима, — я на вашому місці надав би цій інформації ще більшого розголосу… Нас з вами це влаштовує… Адже поки ще не базікають про те, що ви, саме ви перебуваєте в блоці з Дігоном і ваші хлопці мають зробити гучне «бах-бах»?!
— Поки ще ні, та…
— Що «та»?
— Як дізнаються, скандал буде некерований, гірше ніж після операції Даллеса в Затоці свиней… Для мене, в усякому разі, це може кінчитися крахом…
Ролл потер обличчя, потім махнув рукою.
— Гаразд, Майкл… Це не за правилами, те, що я зараз роблю, але мені жаль вас, бідолаху, ви аж змарніли… Тому я відкрию вам одну з моїх карт… Це наші люди організували розголос інформації про Дігона, розумієте?
— Ні, — здивовано відповів Велш, насупився, лоб укрили глибокі зморшки — Не розумію.
— Все дуже просто. Мої планувальники склали досить витривалу й мобільну модель розвитку ситуації… Розголос — це маневр відвертання уваги… Зрештою ми з вами граємо одну партію, серйозно граємо її — і, нема чого гріха крити, граємо на полі Гаривасу, але саме проти Дігона… Розголос зроблено цілком професіонально. Нехай Дігон відмивається… До речі, я на вашому місці сприяв би скандалові… Є така можливість?
— Є. Але що це дає?
— Багато що. Ось послухайте мене… Цими днями преса, яку контролюють мої люди, розпочне атаку проти майора Лопеса, це буде зроблено обачливо, ясна річ, але вже треба готувати наступні ходи, нехай у Гаривасі виникне бійка між своїми, це в наш кошик, повірте моїм колегам, вони досить довго все планували.
— Дейв, це шлях до некерованого скандалу, — повторив Велш. — Я не доповідав адміністрації про розгорнутий план операції у Гаривасі… Директор займає вельми дивну позицію… Я не певен, що президент погодиться з планом… Повторюю, справа може закінчитися моєю відставкою…
— Ну й чудово… Я допоможу вам придбати адвокатську контору, яка займатиметься моїм бізнесом на Латиноамериканському і Африканському континентах, живе діло, без оглядки на перестрахувальників з Білого дому…
— Стривайте, Дейв… Поясніть мені до пуття, що дасть нам скандал?
— Скандал дасть нам те, що усунення майора Лопеса буде актом законної відплати головному змовникові. Це дасть те, що саме мій капітан підніме прапор закатованого ставлеником Дігона полковника Санчеса, в старі міхи ми заллємо нове вино, наше вино.
— Тоді навіщо вводити в операцію Пентагон? Навіщо морська піхота? Якщо ви впевнені у вашому капітані… До речі, хто він?
— Капітан Рамірес, ад’ютант Санчеса по ВПС, — неохоче відповів
Ролл. — А морська піхота потрібна для того, щоб «евакуювати паршивих янкі», «викинути їх з Гаривасу»… Евакуація може тривати і тиждень, і півроку — вистачить часу, щоб закріпити позиції. Рамірес обіцяв карт-бланш.Велш зітхнув.
— На капітана Родрігеса, а не на Раміреса, ад’ютанта по BMC, а не ВПС, на якого ви поставили і якого намагаєтесь від мене приховати, управління веде досьє останні сорок два дні; ми одержали інформацію про перший контакт ваших людей з ним через дев’ятнадцять годин після того, як цей контакт відбувся.
Ролл підвівся, заходив навколо крісла, де сидів Велш, згинаючись від сміху, потім, знесилений, упав на тахту і, віддихавшись, сказав:
— Це називається «злодій у злодія», Майкл! Ну й бестія ви! Люба моя бестія, якою я не стомлююсь захоплюватись… Отже, ви все знали про моїх хлопців?
Велш кивнув.
— Чому ж ви мовчали?
— Тому що вони діяли правильно.
— А коли допустили помилку?
Велш похитав головою.
— Вони помилки не допустили; її допускаєте ви, бо хитруєте зі мною й зараз; а часу на хитрощі не лишилось, кожна секунда дорога… Словом, у мене на контролі вся ваша активність, я прокоректував би вас, Дейв, помітивши перебої в роботі вашого апарату, але пропозицію розкрутити скандал проти Дігона напередодні операції я все-таки не дуже тямлю…
— Треба готувати громадську думку, Майкл, по-перше. Треба організувати розумну кампанію в пресі з приводу нестійкості ситуації в Гаривасі, по-друге. Треба, по— третє, мати, вибачте мені за грубість, козла відпущення: «Дігон — людина старої імперіалістичної школи; він почав аферу з приватної ініціативи, спровокував ситуацію, а урядові доведеться вводити морську піхоту, щоб урятувати життя американцям, ні в чому не винним спеціалістам, патріотам співробітництва між нашими країнами». Нехай президент відмивається, Майкл, нехай докоряє Дігону, — очі Ролла звузились, — нехай відповідає перед журналістами; він змушений буде взяти під захист акцію морської піхоти, а це непопулярно, всі пам’ятають В’єтнам, Ліван, Сальвадор, не кажучи вже про Домініканську Республіку, на цьому Джонсон набив собі на лобі добрячу гулю…
Велш закурив, потягся, зітхнув:
— Як я зрозумів, ви ставите на противника нинішнього президента, Дейв?
— Ви вичислили мій задум до кінця точно. Так, наш президент мене не влаштовує, і, коли ви скажете, що він влаштовує вас, я дозволю собі не повірити вам, друже мій. Так, я хочу спробувати його на міцність, у Гаривасі працюють дев’яносто сім моїх співробітників, я маю повне право просити його врятувати життя американцям… У тому разі якщо він відмовить, нація піддасть його остракізму…
— Я ніколи не додумався б до того, що ви по-справжньому затіяли, Дейв… Навіть не міг припустити, що ви почали боротьбу проти президента… Знаєте, мені зараз стало жаль себе: маленьке ягня в порівнянні з вами, хоч за своє життя в розвідці спланував кілька цікавих комбінацій… Яку це адвокатську фірму ви мені обіцяли?
— «Лоренц енд Жабінські»…
— По-моєму, в нас є там свої інтереси, щось близько трьох мільйонів доларів.
— Чотири мільйони сорок дві тисячі доларів справді належать ЦРУ, — уточнив Ролл. — Але весь капітал фірми становить дев’ять мільйонів сімсот чотири тисячі і сорок два центи… Отже, ви власник контрольного пакета, зможете підтримувати прямий контакт з тим директором ЦРУ, який прийде після того, як ми провалимо вашого шефа, — Ролл хмикнув, — мабуть, разом з вами, така вже доля перших заступників…