Чтение онлайн

Але нспектор не виправдав сподвання. Лише слухав кивав час вд часу. Так вони дйшли до вчительського гуртожитку. Гостей, як минулого разу, виршили поселити на верхньому поверс. От тльки якщо тод Мзайя сюди поспшала з радстю, то тепер пднмалася, нби на ешафот. Увесь поверх зайняли безлик люди у сутанах без будь-яких розпзнавальних знакв. Тут навть вартових не було - х м'яко але наполегливо витурили з поверху, зайнявши хн мсця у всх ключових точках.

– Як там пожива Рей?
– спробувала розрядити обстановку наставниця.

– Нормально. А чому цкавитеся?

– Просто вона минулого разу була якась дивна, сама не своя...

– Хочете про це поговорити?

– Ем...
– зам'ялася жнка, завмерши на пороз гостьово кмнати.
– Н, мабуть н. Це ж секретна нформаця,

чи не так?

– Можливо.
– нспектор зайшов всередину, озирнувся , подивившись в оч наставниц, запропонував.
– Проходьте, не соромтеся.

– Дякую, я краще пду...

– Спати!
– Тору клацнув пальцями перед обличчям наставниц.

Т ж мит ноги жнки пдломилися спритно пдхопили помчники нспектора, що стояли на вход. Посадовивши безвладне тло в крсло, вони так само тихо й без жодного слова вийшли в коридор. Сам же нспектор пдтягнув до себе стлець всвся навпроти Мзай, пильно вдивляючись в обличчя.

– Пан Мзайя, зараз ви повернетеся у той момент, коли вперше побачили того хлопця. Де це сталося?

– На корабл королеви Лашури.
– вдповла жнка, не розплющуючи очей.

– За яких обставин?

Мзайя розказувала усе, часто зскакуючи з теми, але нспектор був насторож, щоразу повертаючи розмову у сферу свох нтересв. Його цкавило все, що сталося т ноч, будь-яка деталь, будь-яка дрбничка. що довше вн слухав, то бльше переконувався, що мова йде про дв абсолютно рзн людини. Його цкавив знайдений бля Болота хлопець, а Мзайя постйно збивалася на якогось слугу. Спершу Тору намагався пропускати так моменти, але потм пдозрлий слуга зацкавив його - надто вже дивно вн поводився для свого вку. Мзайя, сама того не пдозрюючи, зробила нспектору величезну послугу, озвучивши здогадки пдсвдом. Та й нтерес монаршо особи не мг виникнути на порожньому мсц. Значить щось у цьому парубку особливе, до нього слд придивитися уважнше. Задавши клька контрольних запитань, нспектор дстав з свого саквояжу новий свиток, написав заголовок: Масаке Кейнс. Професйне чуття пдказувало йому, що мж невдомим порушником та цим слугою якийсь зв'язок. Обидва швидко й спритно бгають, прекрасно маскуються, люблять вдриватися вд погон у вод. Була навть думка, що це одна та ж людина, але що бльше Тору збирав деталей, то бльше переконувався - це абсолютно рзн особистост.

– Хм, псня значить...
– задумливо промовив Тору, дстаючи з саквояжу компактний фонограф.
– Заспвайте .

– Я не знаю слв.

– Байдуже. Повторть звуки.

Мзайя спвала трич, щоразу чткше вимовляючи невдом слова краще попадаючи в ноти. це було неабияким досягненням, адже в особистй справ наставниц було сказано, що спвати вона не вм.

– Прекрасно, пан Мзайя. Станьте до дверей.
– жнка повльно пднялася й пройшла до вказаного мсця.
– Коли я клацну пальцями, ви забудете все, про що ми тут розмовляли, прокинетеся.

– Дякую, я краще пду.
– одразу ж затараторила наставниця, нби й не було пвгодинного допиту.
– Не буду вас вдволкати.

– Чекаю вас завтра на доповдь.

Дочекавшись, доки вона вийде, нспектор дстав чистий аркуш став щось писати на ньому. Сторонньому глядачев, якби вн якимось неймоврним чином зумв потрапити в кмнату, могло б здатися, що чоловк просто водить сухим пером по паперу, але це було не так. Це був один з секретв Свято земл, на якому трималася хня агентура. Не вс повдомлення можна передавати через люзорн артефакти. Яким би складний не був пристрй - сигнал завжди можна перехопити розшифрувати. Лише папр вм як слд збергати секрети. Оброблен спецальним чином, так листки могли мстити в соб одночасно клька рзних повдомлень, залежно вд х комбнац мж собою, мг змнюватися сенс на писаного. Проявити ж так листи можна було тльки в центральному храм, нде бльше.

'Головний нспектор Тору. Попереднй аналз. Слдв об'кту, окрм вищезгаданих, не знайдено. Вдхилень вд стандартних реакцй персоналу не виявлено. Помчено присутнсть стороннього, який може бути пов'язаний з об'ктом. Опис з слв очевидця додаться. Чекаю рекомендац та прошу дозволу перейти до позапланово переврки персоналу та спостереження за учнями. Варант пересилки листа: 2-13-45.'

Написавши поверх пустого

листка клька незначних повдомлень, чоловк запечатав свиток почепив його на лапку одного з голубв, що сидли у клтц по той бк вкна. Випустивши маленького кур'ра, нспектор нарешт змг як слд оглянути видлен йому апартаменти.

На вдмну вд кмнати Рей, це була повноцнна оселя з свом кабнетом. Обстановка не те щоб шикарна, але навть монаршу особу сюди привести буде не соромно. Прикинувши приблизну вартсть оздоблення одн кмнати, нспектор незадоволено нахмурився. У бюджет Академ цього року не було видлено коштв на ремонт гуртожитку. Треба буде направити когось з помчникв, нехай знайде джерела фнансування - може ще десь так 'ремонти' вилзуть. Хоча що тут думати, так зрозумло, що хтось з учнв постарався. Звсно, якщо це буде компенсаця - то на такий випадок можна заплющити оч, але якщо виявиться, що псля тако 'благодйност' хтось з майбутнх лицарв отримав привле або замовчування свого проступку - ось тут уже виникнуть питання до Директриси.

Всвшись у крсло, Тору ще раз обдумав почуте. Королева Лашура вдома тим, що дуже прискпливо набира соб команду: Кайя Фуран встигла заробити соб репутацю ще до закнчення навчання, Вах Ханл вона наблизила до себе задовго до того, як про винаходи стало вдомо, тепер пожина плоди чужо популярност... Ус вони лицарями. Якщо продовжити лню, то цей хлопець повинен бути обдарованим. Вже одного цього достатньо, аби королева ним зацкавилася. Але щось пдказувало нспектору, що це ще не все, що якусь деталь вн упуска. Може фктивний статус слуги? Н, тут щось нше. Та й з слв наставниц Мзай вн поводиться надто дивно: постйно все роздивляться, тиняться без дла, нчого не каже, нби... Нби чогось чека. Або щось шука. Треба буде завтра з ним поговорити. А зараз вн займеться тим, за чим вн прихав сюди - нспекцю.

***

Як любив верещати один персонаж: Ябба-Дабба-Ду!!! У мене вже 98% розгорнутих систем! А треба було всього лише скинути дефектн елементи - ту саму куртку, вдростити х заново. Всм вдомо, що будувати з нуля простше, нж ремонтувати, що складнший проект, то бльшою буде така рзниця. В стор навть був випадок, коли прекрасний атомний пдводний човен не пшов у серю лише тому, що хтось забув у реакторному вдску гайковий ключ, а щоб дстати його - треба було розбрати мало не половину човна. З мною все значно складнше. Це як запуск супутника: якщо якийсь дефект першо ступен ракети, то простше буде помняти ракетоносй, нж усувати недолк прямо на стартовому майданчику. Особливо коли ракету вже заправили...

– Ось так?
– вирвав мене з блаженства голос Кай, яка саме намагалася пдловити мене тренувальним мечем.

– Н. Жорсткше. Бльше сили.

– А не бошся, що я зроблю тоб...

– Що?

Кайя почала щось лепетати, а я стояв лупав на не очима, не розумючи н слова. Тепер я розумю Лашуру, яка постйно зависала пд час мого допиту. Як я вже казав, мсцева мова збрною вд японсько, з невеликими додатками вд китайсько та англйсько. Мй перекладач прекрасно себе показав пд час бесд на загальн теми, але на цьому його переваги закнчувалися. У мене тупо не було спецалзованих словникв. Щоб нормально сплкуватися, мен потрбен повний курс мсцево мови, починаючи з самих азв. мен начхати, як я буду виглядати серед малеч! з власною письменнстю ситуаця ще грша: я не вмю читати. Взагал! Тутешн письмо, як виявилося, узагал не ма такого поняття, як алфавт! Все записують роглфами! Навть перекладач не мг нчого вдяти. Добре, що хоч з числами розбрався швидко, та на цьому мо успхи й закнчилися. Схоже доведеться всерйоз зайнятися наукою, поки ще можливсть.

– Ай!

– Не вдволкайся. Забуть про паузи. Забудь про розмови. Зупинка в бою - смерть.

– Ось так?

Кайя знову кинулася на мене. Вже звична зв'язка по три-чотири удари, нод доповнена якимось капосним прийомом, вона знову розрива дистанцю. Я ж, вдбивши атаку, перекидаю нж у лву руку, спокйно дстаю пстолет стрляю й в голову. Помчаю, як вд звуку пострлу здригнулися працююч в саду двйнята, що крадькома спостергали за нашим тренуванням.

– Фе! Що це за гидота?!
– вигукнула Кайя, не випустивши однак меч з рук.